Опора кардану, про котру я вже згадував тут була проточена і виконувала роль шліфувального. Для цього я зробив фанерну планшайбу діаметром приблизно 300мм і обклеїв її шліфувальним папером. Приводилася в рух та машинерія від двигуна пральної машинки.

Навесні цього року  в барахолці я купив малу поздовжну від 1Е61М. У цього станка їх було дві на вибір - класичної компоновки і з швидким відводом різця. От останню я й купив. Розрахунок був такий: поздовжнє переміщення різця буду здійснювати звичайним способом, а поперечкою буде механізм швидкого відводу різця. Штатний (поздовжний) хід складає 140мм, по факту ~150мм, поперечний я надіявся отримати щось близько 100мм (ширина малої поздовжної 140мм). Передньою бабкою буде вищезгадана опора кардану, станиною... ммм... станину зліплю з чого прийдеться.

Чим прийдеться виявився 160 швелер. Із нього була зварена ось така конструкція:

Розміри видно які. Конструкція була відпалена, вірніш "зістарена". З кольору мінливості видно до якої температури я її грів. Час витримки - дві доби.

А потім болгарка і "плоскошліф". Човгав я її кілька вечорів, але добився перепаду по площині близько 5 соток. Лише в кількох місцях залишилися ями до 0,15мм.

А потім знов взяв в руки болгарку, дриль і інші низькотехнологічні інструменти. І вийшло ось так:

Знов "плоскошліф", дремель, наждачка, імпровізовані шабери і т.п.

Накладка з круговим вирізом крім гвинтів посаджена ще й на епоксидку.

Усі ці жертви для того, щоб вийшло ось так:

Так зробив привід поперечки:

Прикидаю компоновку:

В якості ходового гвинта використав шпильку М12. Гайка - саморобна, капролонова. Закріплена ось так:

Проєм перед нею вибраний в чавуні - місце для підшипників і піджимних гайок. "Фрезерував" дремелем (гравером).

Чесно кажучи, дивлячись на якість виготовлення малої поздовжної турбувався про те, щоб напрямок руху поперечки був строго перпендикулярний поздовжному, але обійшлося.

Швиденько виготовив різцетримач:

Із товщиною матеріалу стався деякий оверкіл - 20мм. Але що було - то було. Зато не погнеться. І таки так, подібний "оверкіл" трапиться не один.

Завершив апокаліптичну картину стіл, куди я присандалив станину майбутнього токарного. Я того стола зробив раніше із дубових віконних луток.

Стіл мав фатальний недолік, який відразу став його перевагою - він був важелезний. І рівний.

Із шматка фанери, обрізків металопрокату і жигулівських запчастин на швидку руку був виготовлений кронштейн двигуна:

В процесі виготовлення підкладки під корпус передньої бабки (так, опору кардана вже перехрестили!) закономірно дав в штангу, що для мене характерно.

Дремель в руки і гайда:

Товщина 28мм. Не зважаючи на непристойний вигляд, після "плоскошліфа" підкладка дотепно "плавала" на станині від легкого доторку. А після притискання відривалася з помітним зусиллям. Так само поводив себе і корпус передньої бабки. Особливо цікаво було обертати підкладку в один бік, а корпус бабки в інший. Рухалися як на підшипниках.

Все було готово до запуску.