Мітчика я переміг. Ціною роздовбаної шліцової. Але постраждала вона лише естетично. Міцність тої досить дебелої залізяки не була порушена.

Зібрав те господарство: спочатку залишки шліцової, на неї лягає заготовка планшайби, яка одночасно сідає на циліндричну посадку шпінделя. Знову шпилькою все це господарство стискаю шпилькою, затягую гвинти в отворах, де щойно нарізав різь і приварюю шліцову до заготовки планшайби. Так як навантаження на зварку буде невелике, фактично лише частина обертального моменту, то роблю три відрізки шва по півтора сантиметри довжиною. Варити незручно, оперую фактично в щілині шириною трохи більше 10мм. Але я справився.

Ще один момент. Заготовку планшайби спеціально брав із низьковуглецевої сталі, щоб не загартувалася при зварці.

Викручую вже непотрібну шпильку і починаю дерти:

Кути заготовки трохи зрізав болгаркою. Це полегшило роботу, але все одно для станочка процес став випробуванням. Яке він з честю витримав.

Заготовка з-під газорізу, мала кілька твердих включень, які майже відразу скололи пластинку на різці. Перевернув її і продовжив роботу.

Поступово почали проявлятися контури планшайби:

Відео процесу:

Ще трошки роботи і маю гарненьку планшайбу, на яку щільно, але від руки сідає патрон:

Розмічаю і свердлю отвори, прикручую патрон і маю:

Пізня ніч, стомився ледь з ніг не падаю. Але не втримався, затиснув якийсь обрізок труби, проточив. Точить!