У нас на заводі різали лазером листи сталі від 0,3 до 3мм, фольгу 0,08 мм із БрОФ, мідь 0,1 мм. Комплекс називався Граніт-2000, якщо правильно згадую. Там наче вуглекислотний лазер був. Поле 2х1 м. Листи, коли тонкі були по краям штабами товщиною 20 мм, габаритом десь 500х50 мм обкладували, коли конфігурація різу і листа дозволяли. Різними збоченнями по закріпленню листів займалися. Але виручали штаби дуже. Їх був „набор” на різні випадки. Ще постійно ребра перекидали. Десь ставили всі, десь знімали, коли лист товще. Чим товще лист, тим більше опор знімаєш, бо їх постійно підрізає при проходженні променя в точці контакту листа і опори. Через якийсь час їх потрібно міняти, бо їх кромсає в хлам. Ставили максимально малий крок і листи типу 0,08 мм повітрям з сопла притискали до опор і раізали. Воно окрім прижиму, зону різу продуває від зайвого сміття і тепла.
Я до речі на фото не бачу, до чого лист в центрі притискається і чим? Там опори мають бути і прижими лежати. По ходу прорізання, їх переміщують руцями. Тільки, щоб по руцям променем не попало. Бо у нас шевелюри підсмалювали променем.
У нас на полі були опори. Крок десь 10х10 см. Тобто по обом координатам через 100 мм були упори під лист. Режими різання обиралися виходячи з досвіду. Спочатку декілька місяців різали +/-. Потім оператори вже знали режими для тої чи іншої товщини і матеріалу.
Режим різання складається з напруги на лампі (можливо і не на лампі, але точно напруга виставлялася), частоти, швидкості різання, швидкості потоку повітря продуву. Діаметр променя 0,13 мм (по документам).
Листи до речі кромсали на ще тоншу лапшу ніж на фото в темі. Листи різалися з сталі 20, 30 ХГСА, Ст.3, 08 кп, 65 Г і т.д., дюралів, АМГшок різних...мідь, БрОФ. Може ще чого, але вже не згадаю.
