Vasylko
КористувачіРепутація
1 НульоваПро Vasylko
-
Звання
Учасник
- День народження
Персональна інформація
-
Країна
Україна
-
Імʼя користувача
Василь
-
Незнаю ... може в лотерею виграю . Дизельний зварювальний генератор MOSA MAGIC WELD 200 YD (200А) і всього за смішні 6400$. В нормальному світі це 2-3 зарплатні і вважай маєш річ , а нам це півжиття за копійки горбатиться ! Аж плакати хочеться від безпорадності.
-
Щодо роботи в тандемі генератор 220/380 + зварювальний інвертор не хочу навіть думати. Воно то якось і працює коли генератор має чесні 8-10квт і не накручувати більше 160А і з гарячим стартом та форсажем скромніше ... але це додаткові проблеми і ризики все спалити. Така сама проблема і в домашніх СЕС - там все дуже дороге щоб ризикувати навантажувати її зваркою. Окрему батарею Lifeo4 як альтернатива - круто звучить але ж ціна за комірку 3.2в на 314ah здається більше 100 доларів і щоб набрати 24 вольти + запас хоч як а 9 комірок потрібно . І 9 комірок це всього 9квт-годин енергії з яких максимум можна використати 6 щоб не деградували... тобто максимум 3 години роботи в середньому темпі електродом 4мм - і це все за 900$ + тролейбусна пружина для регулювання струму + купа фарту щоб це все працювало довго. Та ні , не такий я фартовий - хай хтось інший експерименти проводить...
-
Як завжди всього обладнання придбати не так і легко фінансово . Але ось з настанням зимового періоду все частіше виникає думка пошукати якийсь економний автономний зварювальний генератор + бонусом 220в для шліфмашинки. Колись давно мав досвід роботи на САК-ові з двигуном від Т-40 , то як для організації навіть сьогодні це непоганий дубовий варіант на виїздні ремонти трубопроводів, але як для себе то занадто великий апарат. Може хтось вже знайшов оптимальний варіант щоб в легковий причіп можна було закинути у двох і не зривати спину , або має в домашній майстерні стаціонарний генератор , або мав невдалий досвід то теж напишіть які варіанти оминати . Розглядаю саме варіанти зварювального генератора 160-200А для електроду, а не звичайного генератора 8-10квт 220вольт. По типу палива скоріше бензин з можливістю переходу на газ LPG. І по надійності та стійкості до перегріву я так розумію китайські одразу потрібно відкинути. Може варто пошукати якийсь брендований "під ремонт" , чи заморочитись з напів-саморобним агрегатом ? Дякую за поради.
-
Від електродів захисного диму не менше і користі теж мало. Характерний осадовий наліт на захисному екрані маски від флюсового диму мені не сподобався одразу, але якщо не уткнешся маскою майже в гусак то і вани не побачиш нормально. А щоб здалеку спостерігати і менше вдихати канцерогенів то потрібно мати гарний зір.
-
Більше на флюсові апарати ніколи не поведусь і вам не раджу. Був EDON-257 і певний час від користування була якась навіть думка "навіщо мені ті балони тягати?". Але почали бронхи турбувати від того диму , та і зварювальну вану видно значно гірше ніж електродом . Залишився з думкою що то апарати лише для прихваток годяться - швидко зібрати просторову конструкцію на точки легеньким апаратом.
-
Напівавтомати "раз і назавжди" беруть коли вже від легень нічого не залишилось від електродного диму, або нереалізовані можливості недають спати (ліричний відступ). Якщо є необхідність за місяць роботи напівавтоматом виплюнути кілограм 100-150 дроту (приблизно катушка 5кг за день) і на першому місці стоїть фактор швидкості роботи і безвідмовність обладнання , то одразу на думку спадають три монстри : ПС-351.2 , Енергія Буран 350 , ПДГ-351 СЕЛМА. А якщо апетити менші і важить мобільність і тонкощі в зварювальних налаштуваннях "для особливого результату" , то сучасніші інвертори назразок Fronius Transsteel 2200 - можна знайти в потяганому але бойовому стані за 1500+/- , на б/в старшу трифазну 2700 модель вже потрібно +500 докладати . Купувати щось із бюджетної інверторної 500$+|- лінійки хіба що для набиратись досвіду ... або ви вже маєте досвід і "вмієте із сіренького апарату витиснути райдугу"... якось так
-
Додам ще один непевний момент щодо кількості ємності на виході перед дроселем . Ця кількість для різних режимів має бути різною . Наприклад , для точкового зварювання на тонкому металі має бути великий запас по мікрофарадам , мені здалось що не менше 80 000 мкф . Бо цей запас дає максимально жорстку стабільність напруги на ті 0.3-1.5 секунди незалежно від пульсації після випрямного моста. А для зварювання чогось грубішого потрібно більша індуктивність дроселя для концентрації на глибині провару і ємності вже грають не таку значну роль , навіть можна зовсім обійтися без конденсаторів. І виходить що універсальний апарат "для всього" має мати принаймі 3-4 ступені індуктивності і 3-4 кроки конденсаторного набору.
-
Оскільки регулювати вихідну індуктивність класичного дроселя реально тільки відпайками , тобто ступінчасто , виходить що для кожної відпайки існує тільки одна комбінація правильної напруги-подачі. А ще є частота пульсацій після силового мосту 100Гц до якої потрібно синхронізувати частоту переносу крапель , або максимально наблизити якоюсь схемою корекції . А ще є не дуже жорстка характеристика трансформатора і провали на вхідній мережі .
-
Зустрічав в мережі багатьох бажаючих переробити апарат SSVA-270P з трифазного живлення на однофазне . Я так свій вдало переробив , поділюсь з чим зіштовхнувся - може комусь буде корисно . Складного ніби нічого нема , але варто уважно все зробити як слід і мати чітке уявлення про те , бо якщо ви не впевнені в своїх знаннях то краще віддати виробнику або спеціалістам-ремонтникам . Спочатку відпаюються три блакитні фазні дроти від плати і випаюються 6 перемичок : три "запобіжні" із захисними трубочками і три коротиші що на трьох мостах вхідні середні ножки ~ ~ з'єднують між собою . Далі три мости новими перемичками паралеляться між собою по вхідних ~ ~ і по клемі "мінус" , з чорного дроту "нуль" що заходить прямо на верхній болтик мінуса банок (біля реле) кидається провід на загальний мінус мостиків . Радіатор мостиків попередньо відкручується щоб мазнути термопастою . Мостики стоять схожі на 25-амперні і три штуки в паралель з радіатором дадуть добрий запас по струму і по нагріву - аби тільки ваша однофазна мережа витримала 50-60А при максимальних навантаженнях. По бажанню можна поставити синфазний фільтр по входу щоб мінімізувати "шуми в мережу" від апарату - схоже що місце передбачене але з габаритами кільця не дуже розгуляєшся , додати X- та Y- конденсатори і це вже буде дійсно європейський стандарт. Тепер саме важливе : в трифазній версії живлення промислового вентилятора ( що викидає повітря з корпуса назовні ) відбувається через смд резистор 1R0(він з'єднує з мінусом банок) - його потрібно випаяти і перемістити в інше місце щоб живлення вентилятора йшло по колу ( вхід ~ сімістор BTA137 роз'єм вентилятор роз'єм резистор 1R0 інший вхід~ ).
-
У вашому випадку є лише 2 варіанти : 1. Самостійно розібратись в усій схемотехніці вашого апарату включно з платою керування - довго нудно і чудес не буває бо можна щось спалити... 2. Знайти на 1-2 дні досвідченого електрика і щоб він під вашим контролем все перевірив пояснив вам і відновив робочий стан. Довго вдивлятись в схему нема часу , якщо не помиляюсь плата керування протяжкою на тиристорах. Я б за пару годин все продзвонив і приблизно розібрався як воно все влаштоване і має працювати , але це потрібно робити вживу і в спокійному середовищі.
-
Довжина фури з напівпричепом більше 15 метрів , довжина ферми для склада чи ангара 10 метрів і ще багато непередбачених ситуацій коли терміново не вистачає 2-3 метри і мусиш тягнути того трансформатора на другий поверх. Краще мати зайвий кабель ніж зірвану спину.
-
Я не з ідеалістів і не з супер-профі , але баланс напруги/подачі налаштувати в напівавтоматі можу на слух і по відчуттях в процесі зварювання - і цього вже достатньо щоб якось прокласти міцний шов . А вже в процесі роботи "руки і голова згадують" що потрібен зворотній валик і як збирати зазори з фасками чи притуплення дати і скільки проходів пройти щоб не потягло конструкцію ... І одна справа коли працюєш для себе в своєму ритмі і думках - можна взагалі робити навмисні помилки щоб на них вчитись , і зовсім інша справа коли тобі дають технічне завдання і строгі режими і тоді всі можливості маневрувати зводяться до "вміння рук" і дай-Боже щоб якісні розхідники і витратні матеріали не виявились підробкою. Фото швів не бачу сенсу викладати чи робити якесь відео для доказу своїх висновків щодо апарату SSVA270P бо це вже якась "кашпіровщина". Факт що апарат простий і надійний вартує своїх грошей і чесно їх відпрацює без будь-яких непевних моментів. Один мінус бачу - апарат важкуватий для короткого пальника і його як китайця по всьому гаражу футболити не вийде.
-
Джерело струму поближче до щитка розташувати і поруч вогнегасник + контур заземлення перевірити. Кабель до подаючого не менше 15-20 метрів КГ1-50 і якщо вистачить коштів такий-же але на 5м довший для маси .
-
Зоставлю свій відгук і враження від роботи на SSVA-270P . Всього два дні мені знадобилось зрозуміти, що цей апарат повністю відповідає моїм потребам і очікуванням від його роботи. Придбано його б/в трохи вже в "бойовому стані" але без серйозних ремонтів. По налаштуванням трохи один раз заморочився із додатковими для джерела струму та подаючого пристрою , а далі їх можна і не згадувати. По швах і розбрискуванню взагалі ніяких зауваженнь не виникає - в середовищі СО2 більше чи менше брискають всі навіть самі круті апарати, а користуватись сумішшю бачу сенс лише заради струйного переносу коли є щось дороговартісне і грубе в товщині стінки. На кузовному металі всеодно зачистка шва перед грунтовкою/шпаклюванням і головне щоб був якісний провар. В ручному дуговому зварюванні електродом на рівні з усіма адекватними інверторами. Вже зараз згадуючи яку чорнуху в коментарях писали про ці апарати деякі "спеціалісти", роблю висновок що вони або нетямущі зварювальники без елементарних навиків і уявленнь або відверто працювали по замовленню конкуруючого виробника. Хто досі вагається чи варто купувати - знайдіть можливість взяти на пару тижнів для "тест-драйву" і переконайтесь самостійно.
-
І цей варіант теж напевно не зменшуватиме розбрискування , але тут простіше тому можливо спробую реалізувати . Змінюючи опір R2 можна регулювати швидкість наростання струму в першу хвилю під час фази КЗ, а довжину "ями" зміною контуру L2C1 - додаючи ємності чи перемикаючи відпайки на обмотці L2 .
