jenkins

Давно хотів собі домашню маленьку сверлилку для дрібних сверл ( близько 1..3мм ), зараз користуюсь простеньким маленьким моторчиком з цанговим патроном, періодично свердлю плати та інші дрібниці. Більша сверлилка (НС12) у мене уже є, але вона в майстерні та і сверлити плати нею так собі... Тому шукав станочок невеликого габариту і головне - невеликої маси щоб користуватись ним дома "на столі". Хотів знайти щось гарне, китай не хотів точно. Із радянських широкоросповсюджених нічого толком не подобалось по різним причинам. Один класний імпортний провтикав. І от нещодавно побачив цікавого звіра невідомої моделі за гуманну ціну. Сподобався зовні, габарити якраз як хотілось, вирішив придбати. Так він виглядав на момент покупки. На ньому була тільки одна табличка - на двигуні. Пошук в інтернеті схожих станків успіхів не дав. Тому вирішив створити тему для опізнання: https://chipmaker.com.ua/index.php?/topic/21796-міні-сверлилка/ Як виявилось, у інших форумчан є такі ж сверлилки, і виникли деякі питання. Тому вирішив створити цю тему. Ідея цієї теми - дослідити станочок, обмінятись досвідом, і описати процесс реставрації.

свої попередні враження я уже описав тут http://chipmaker.com.ua/index.php?/topic/21823-міні-сверлилка-реставрація/&do=findComment&comment=342667 Але ж я ще нічого ним не просверлив, тому на практиці сказати ще не можу. Ну загалом враження гарне на даний момент. Про канат хороша ідея, я не знав.

Мав трохи часу та натхнення, вирішив поправити шків. Як раніше уже писав, давно пробував зажати його в токарному патроні з обох сторін по всякому, проте рівно зажати ніяк не виходило, не зрозуміло було на що конкретно дивитись, всі поверхні так чи інакше виляли. Але на двигуні було видно що канавки ременя крутились доволі рівно (візуально). Тому єдиний вірний варіант для проточки - закріпити на оправці імітації валу двигуна. Так і зробив: на невеличцій болванці проточив діаметр під "тугу" посадку шківа, з торця нарізав різьбу і закрутив гвинтик з шайбою. Уже по завершенню до мене дійшло що треба було нарізати різьбу не під гвинт а навпаки поверх валу для гайки М10, а в торці зацентровку і підперти заднім центром. Так була б краща жорсткість. Ну але вже зробив орієнтуючись на те як воно на двигуні сиділо. Через малу жорсткість доводилось проточувати по волосині, інакше звеніло. Причому навіть помаленьку, по краю де тонка стінка від канавки під ремінь як не намагався - звеніло. Там далі де тіла було більше точилось краще. Ну зате вийшов гарний візерунок на торці, наче так і було задумано По проточці було видно що різниця ширини шківа була явно більше 0.5мм. Після проточки візуально все крутилось достатньо рівно (на оправці). Ну а далі треба було перевірити на двигуні, що і зробив. Що можу сказати - вібрації значно зменшились, не закріплений двигун стоячи вертикально на столі на тряпочці раніше при 50Гц уже думав кудись їхати і потребував трошки притримувати його, а більше 50Гц я його навіть не крутив - явно треба було б добре тримати. А зараз на 50Гц він крутиться з ледь відчутною вібрацією і стоїть на місці сам. Ну з цікавості хотілося б відбалансувати ще краще. Для цього пробував клеїти ізоленту в якості груза методом научного тику - приклеїв, включив, порівняв стало більше чи менше вібрацій по відчуттям, далі переклеював трошечки далі по окружності і знову перевіряв.знайшов місце в якому вібрації ще зменшились майже близько до ідеалу. Було б класно придумати як відбалансувати ще точніше, але на даний момент я довольний результатом на 4 з 5. А було на 3 з 5. З ізолентою десь 4+ з 5.

Ще варіант зробити мега різьбу. Сама колона як болт (точніше як шпилька) вкрутиться в підошву. Ну і закрутити контргайку знизу або зверху. Правда як нарізати мега різьбу в підошві я не знаю.

https://sverla.com.ua/ua/stanki-i-osnastka/patrony-sverlilnye/sverilnyj-patron-pod-klyuch/?rdrf[attr][41][]=B-10

Ще трошки продовження. Ще з самого початку коли включав помітив сильну вібрацію, вона була спричинена дубовим ременем який застив в одному положенні. Знявши ремінь вібрації сильно зменшились. Але не пропали повністю як виявилось пізніше. Зібравши двигун уже з новими підшипниками, вирішив протестувати також разом з шківом. Включив на столі не закріпленим, результат - вібрації відчутні, але не настільки щоб двигун кудись убігав. Але це на 3тис обертів, якщо крутити на всі 7 то боюсь таки улетить, все таки шків великий. Проточка під ремінь візуально крутиться рівно. Тобто скоріш за все це дисбаланс ваги. Думав як відбалансувати, для початку хоч якось. Зробив так: двигун стоїть ніяк не закріплений вертикально на столі на тряпочці, частотником підібрав частоту на якій вібрації були найбільші по амплітуді, тобто він вільно хитався в боки, це будо десь на16 Гц. Зрозуміло що відцентрова сила буде відхиляти двигун в тому напрямку де вага шківа більша. Враховуючи це, по аналогії як підводити різець до заголовки що б'є - взяв маркер і помалесеньку підводив його до краю шківа (звісно він крутився і хитався). В якийсь момент маркер торкнувся шківа. Вимкнув. На шківу залишився коротенький слід від маркера, він вказує на місце де вага більша. З протилежної сторони шківа почав приклеювати кусочки ізоленти в якості противаги, з кожним новим кусочком перевіряв результат. В результаті декількох ітерацій вдалось значно зменшити вібрації, всього кілька грам ізоленти знадобилось. Не ідеально, але різниця відчутна. Далі спробував цікавості ради змістити цю ж ізоленту в різні боки від визначеного положення, одразу стало зрозуміло що те положення було вірним, бо вібрації різко збільшувались як тільки зміщав на якийсь сантиметр в сторони по окружності. Також помітив вірогідно причину дисбалансу - з одного боку шківа він проточений криво, в результаті ширина шківа трошки неоднакова в різних місцях. І дійсно, ізоленту приклеював якраз там де ширина менша, а маркер поставив відбиток там де товстіше. В планах, коли буде час, зроблю простеньку оправку-імітатор валу двигуна на токарному і перевірю ширину, проточу за необхідності.

Ще одне маленьке питання вирішене, тепер сумнівів в оригінальності частотника бути не повинно.

Ще трошки продовження. Отримавши частотник вирішив його дослідити, можливості, налаштування, а заодно підключити до двигуна, протестувати як він працює. Потихеньку почав продумувати електрику загалом - які кнопки, регулятори ітд захочу. Просто з цікавості вирішив поміряти фактичні оберти двигуна на різній частоті, також дивився споживання потужності тим самим показометром що і раніше. В цю потужність входить також пару Вт споживання самого частотника. Видно що оберти строго лінійно залежать від частоти, як і очікувалось з теорії. Фактично вийшло мінімум 300 об\хв при 5Гц (можна ще трошки менше але то уже занадто низька частота), а максимум 7060. В принципі діапазон регулювання суперовий для даної сверлилки. Причому двигун навіть на 7тис крутиться рівно без вібрацій. Графік споживаної потужності сам по собі цікавий, чому він так виглядає питання відкрите. Потужність міряв також щоб порівняти з результатами експериментів з конденсаторами. Тут на 50Гц потужність 64Вт, що відповідає приблизно 8+ мкф конденсатору, що близько до оптимального значення по результатам тих конденсаторних експериментів. Поки що в процесі вивчення інструкції, багато різних можливостей по налаштуванню, електронних входах і виходах, цікаво.

Чесно кажучи я б не спішив ставити сюди більші двигуни. Тут найслабше місце це шпіндель, конус В10 з сирої сталі. Тому сверлити щось більше 10мм це уже знущання над ним. Не дарма такі патрони тільки до 6.5мм існують. А для 6мм в принцпі 120Вт цілком достатньо. А як не вистачить то є більші станки, цей все таки для дрібноти.

На днях виймав стальну колону з чугунної підошви невеличкого сверлильного станочку, там конструкція така: основний діаметр колони більший ніж там де він входить в підошву, так само як на вашій картинці. Це забезпечує щоб колона не провалювалась вниз. Посадка була щільна але не пресова, люфтів не було, заходила трошечки тугенько - це забезпечує щоб колона не хиталась в боки. Ну і на те щоб колона сама не вилізала з підошви - знизу з торця колони була нарізана різьба, половина якої в сталі половина в чугуні, в цій різьбі гужон. Він одночасно не дозволяє провертатись колоні по своїй осі і не дає можливості витягнути колону вгору. Але, це малесенький сверлильний станочок, навантаження тут мізерні, чи підійде така конструкція для зусилля 7 тонн я не знаю, тим більше не зрозуміло в якому напрямку ці тони прикладені. Інший варіант - нарізати внутрішню різьбу в торці колони і вкрутити туди болт з великою шайбою.

Хм, "befor" теж з помилкою. Цікаво... я його відкривав, в середині все культурно в принципі, якщо і підробка то хороша. Пізніше ще раз гляну плати. Є у когось такий самий для порівняння?

Синдром відкладенного життя. Це речення мабуть найкраще описує головну причину появи цього маленького етапу продовження реставрації. Постійно ловлю себе на думці про те що "от колись там щось зроблю, а поки так...". А оте "колись" по факту "ніколи". А з іншої сторони, часто у мене буває цікавий ефект пазлу - інколи хоч що хочеш роби а фіг що вийде, зате інколи всі зорі вказують на одне і те ж, складаючи пазл докупи. Завершу цей поетичний відступ, перейшовши до технічного. Думав я, гадав, як не крути, а в сверлилці дві швидкості - 3 і 5 тис обертів. Для сверла 4-5мм то уже мабуть забагато, для сверла 1мм може бути й замало. Ну і на практиці міняти положення ременя під задачу навряд захочу, тому 3тис обертів це буде "єдина" швидкість на все. Мої попередні досліди з конденсаторами виявили що і конденсатор буде не дуже прям маленький ну і кнопки чи релюшки (які у мене є в наявності) теж доволі габаритні. Міняти швидкість на ходу для сверлилки була б дуже зручна функція, без сумнівів. Тема частотника завжди блукала десь поруч. Сумніви викликали в основному ціни на них (ну так, не такі вже й великі, згодний, але коли ціна запчастини до станка коштує більше половини всього станка то трошки не то...), інколи і габарити були трохи великуваті, ну правда там і потужність була більша. Купляти щось геть китайське бажання не було. Але, в один день я уже був готовий задушити жабу і купити те що давно знайшов технічно підходяще проте ціна мені не дуже подобалась, в тей самий момент випадково знайшов інший, прям супер технічно підходящий варіант за значно нижчою ціною, яка мене повністю влаштувала. Ось він, частотник на 200Вт, на наклейці написано зроблено там де я люблю. Нагадую, двигун 120Вт, тому це якраз з гарним запасом. А по габаритах він як звичайна коробка чаю, коли отримав поняв - він якраз ідеально вписувався в концепт цієї міні сверлилки по габаритах. Раніше таких маленьких не бачив. Крім того в ньому немає куллера, тому нічого додатково жжужати не буде. А це добре. Короче пазл склався. Перевірив його у роботі - працює, подробиці у наступній серії.

Яка мета цього вентилятора? Охолодження шпінделя? Здувати стружку? Він же буде заважати міняти цангу здається...

Продовження. На тему конуса шпінделя. Стало зрозуміло що потрібно шліфувати без варіантів, а на обладнанні що у мене є я цього не зможу зробити нормально, тому своїми силами скоріш за все я зробив би ще гірше ніж було. Довелось використати опцію "звонок другу". Пошліфували, сьогодні отримав поштою назад. Сказали зняли 0.1мм всього. Перевірив аналогічним способом на маркер - результат набагато краще, значно рівномірніший відбиток. Далі повторив ті ж самі вимірювання биття виставивши ту саму фрезу - результат: биття самого конуса в межах 1сотки, твердосплавна фреза 5мм в патроні і на відстані близько 10мм від губок десь 3-4сотих. Але міряв на скору руку, патрон був надітий легенько і підшипники шпінделя ще не відрегульовані, всі гайки закручені просто від руки, і це відображається на люфті шпинделя в підшипниках коли хитати вал у боки - стрілка індикатора це бачить. Це була просто попередня оцінка, а нормальні вимірювання повторю ще раз потім коли буде фінішна збірка. Шкода правда що шпіндель сирий, був би закалений було би краще шліфувати ну і якість загалом була б краща. Але в будь якому випадку результатом задоволений, явно стало набагато краще ніж було. Доречі перевірив патрон по центру КМ1, без лапки - він зайшов десь наполовину глибини конуса і доволі добре там сидить. Оціночно- конус в патроні був нормальний. Все таки шпіндель був стертий. Ще одна гарна новина - оскільки всеодно довелось відправляти на шліфовку то заодно там же пошліфували підошву. Сказали що зняли теж 0.1мм. Тому ті мої потуги шліфмашинкою, войлоками і матюками були марними. Ну зате для себе дізнався що таким способом як я робив я не спортив поверхню більш ніж на 0.1мм. Це теж деякий досвід. На крайньому фото це шліфована підошва впритул, покрита якимось маслом, ті розводи це саме воно. Фото загального виду буде уже після збірки докупи. Доречі довелось таки вийняти колону перед шліфовкою, тугенько вона там сиділа, сьогодні вже встановив її назад, було трошки складно повернути її так щоб різьба гужона зійшлась який там наполовину в колоні наполовину в підошві вкручений з торця колони. Посадка дуже щільна. Виручив токарний патрон 160мм в який зажав колону зверху і постукував по підошві для повороту в потрібне положення. Вийшло, гужон закрутився чудово. Результатом теж дуже задоволений. Крім цього сьогодні продовжив загальні роботи - повичищав залишки малярного скотчу з бабки, прогнав всі різьби, все таки фарба де не де попала, та і бруд в отворах якийсь був. Тепер гарні різьби. Зібрав докупи двигун - поставив пропелер, кришки, перевірив ще раз - працює гарно і тихенько. В принципі все уже готово щоб зібрати повністю, але у мене є одна ідея, про яку пізніше. Але поки її не зроблю чи відкину - не зможу збирати. Тут в цього станочка є дуже дивна особливість, здавалося б простенький маленький станочок, але тут щоб зняти одне треба відкрутити майже все інше, якась ланцюгова реакція. Ну і збирати так само - не поставивши якусь проміжну деталь - пів станка збирати не можна. Тому так, трохи доводиться тягнути кота за хвіст. Окремо хотів би відмітити совєтскі болти, як я їх "обожнюю" - всі косі криві покоцані. Сучасні китайські небагато краще. Тому більшість метизів заміню.

щиро дякую за пропозицію, але в цьому немає небхідності

Варіантів три: або проблема патрону, або проблема шпінделя, або і там і там криво. Патрон новий і здається не китайський, шпіндель старий і здається совковий, причому сирий. Щоб взнати напевне - треба калібри. Калібрів немає, хіба що є конус морзе 1 перехідні втулки, центр. Спробую перевірити ними пізніше з цікавості. На 99% впевнений що проблема шпінделя. Дійсно, скоріш за все тільки цей патрон буде жити на цьому шпінделі, тому підганяти буду під цей конкретний патрон.

Ще трошки продовження. Про патрон. Як уже писав вище, до самого патрону питань не виникло. Патрон нормально надівався на конус і не спадав з нього, здавалося тримається нормально. Далі було цікаво поміряти биття на зажатому сверлі по відношенню до пінолі. Взяв твердосплавну фрезу 5мм. Примагнітив індикатор на піноль, впер носик у фрезу на відстані кількох см від патрона. Кручу - 0.15мм биття. Що за фігня? Думаю може криво зажав чи ще щось, перезажав фрезу по іншому, потім взагалі взяв іншу, а результат однаковий. Помітив що і корпус патрона (срібляста частина) б'є- поміряв - приблизно ті ж 0.15мм. Потім помітив що індикатор реагує на натиск на фрезу (перпендикулярно осі). Думаю шо ж таке. Адже биття конуса я до того перевіряв - було 2 сотих і візуально він був рівний. Як 2 сотих перетворилось в 15? Подумав може якийсь брак патрону? Врешті до мене дійшло перевірити посадку патрону. Взяв звичайний маркер, намазюкав більш менш рівномірно і тонко, зробив відбиток ну і все стало ясно. Як виявилось, конус шпінделя щільно контактує з патроном тільки перших пару міліметрів, а далі майже ні. От і вийшло що воно висить на краєчку і може хитатись в боки. Чесно кажучи зовсім не очікував цієї проблеми, адже конус по факту майже не б'є і здавався візуально рівним. Як то кажуть, не вір очам своїм. Далі думав про варіанти вирішення цієї проблеми. Проточити - ні, мова йде про якісь соті, може десятку зйому. Тільки шліфувати. Знову ж таки досвіду такого немає. Шліфувальних станків у мене теж немає, в наявності токарний і фрезерний. Ну ще є ручна бормашинка типу дремеля з шліф насадками. Дивився різні відео як інші роблять. Думав як мені зробити краще, скажу наперед, це питання вже вирішене, але подробиці будуть трошки пізніше. З інших тем, фарбування всіх деталей вже завершене, висохло. Тепер почав проганяти різьби в цих деталях, все таки фарба позатікала. Буду починати збирати все докупи. Покажу результат уже в зібраному вигляді. Попутно почав думати про електрику, освітлення, механізм підйому і компоновку цього всього на станку. Хочеться зробити по можливості максимально компактно, ще хотілося б мати якусь коробочку чи шухлядку прямо в станку (ну точніше біля, але одним цілим), щоб там зберігати набір сверл, може ще якісь потрібні дрібниці для цього станочку.

там же мені запропонували як варіант швидкозажимний патрон якийсь супер крутий за 13600грн який вміє зажимати від 0.3мм до 3мм і забезпечує биття до 4 сотих. Згадуючи вартість самого верстату стало сумно, потім весело, потім знову сумно, потім байдуже.

Я багато років користуюсь отакою приблудою з цанговим патроном, чесно кажучи він трошки задовбав, цанги або не зажимають зовсім або сверло не впихнеш в наступний розмір. Та і про рівність якусь не йдеться, я розумію що це геть не ER16 чи ER11, але поки що більше не хочу дрібних цанг. Існують ER патрони під конус В10 про які писав вище, під замовлення правда. Спробую з цим класичним патроном а далі буде видно.

Продовження. Отримав нарешті сверлильний патрон llambrich CL-06 B10, зажимає по паспорту від 0.8 до 6.5мм. Вважається "побутовим" варіантом у виробника, для дрельки наприклад. У них бувають аналогічні по параметрам "промислового" призначення, але значно дорожче і під замовлення. Вирішив що й цього буде достатньо, та і ціна "промислового" не сподобалась, ще й чекати довго. Коли відкрив коробку мої звичні уявлення про сверлильні патрони похитнулись - не в плані якості а просто в плані габаритів, така дрібнота в порівнянні з звичними під 13мм... як дитяча іграшка але потім з коробочки дістав ще й ключ до нього, ну як ключ... я б сказав ключеня. Така іграшкова штучка яку мабуть треба пінцетом тримати. Чесно кажучи аж посміявся коли побачив його, така милота.... ну реально як для малюків. Посміявся і вирішив поглянути на його виконання. Ну, чесно сказати до якості питань ніяких не виникло, люфтів не виявив, все гарненько рухається як треба, губки сходяться вплотну, ключеня гарно і дуже чітко підходить по розміру для цього патрона, дозволяє добре піджати свердло. Чесно кажучи давно звик до того що ключ бовтається в патроні, а тут дійсно гарно підігнаний. Візуально якість гарна, сподобалось все. Потім вирішив спробувати зажати різні сверла. Пробував різні діаметри, "великі" сверла без питань звісно, але основна затія цього станка - саме дрібнота, біля 1мм і навіть менше. Вирішив зажати 0.6мм сверло. Воно на фото. Зажалось легко і рівно по центру, питань не виникло. У мене є ще 0.35 сверла, пізніше теж спробую цікавості ради, хоч задач таких ще не було. Звісно треба буде перевірити уже на станку посверлити щось такими діаметрами, це буде реальний тест. Упакований був в пакет і коробочку, вимазаний густим мастилом для консервації. Має наскрізний отвір від конуса до губок, тому наприклад зняти з конуса буде не складно. Загалом цим патроном я повністю задоволений, і повеселив і приніс якусь радість. Далі надів його на шпіндель, перевірив биття і прилягання конуса, але про це в іншому випуску. Ну от ще подумалось постфактум, для таких дрібних сверл що такий що швидкозажимий майже те ж саме. Тут навіть просто від руки можна зажати достатньо, так, ключем можна ще сильніше піджати, а можна просто маленький штифт в отвір ключа вставити і зажати так само як і ключем, ця фішка працює навіть на великих патронах, а тут тим більше. Тому я повністю задоволений вибором на даний момент. Ну але все таки практика покаже, поки що зарано говорити не зробивши ще навіть одного отвору.

Ще трошки продовження. Залишилось ще кілька деталей які потребували деякої уваги. Це рукоятка, деталь (не знаю як назвати) в яку вона вкручується з лімбом, валшестерня, корпус пружини. Валшестерню я умудрився коцнути на шестерні, було дуже прикро, зрозумів що тепер і сам став тим самим "дідом"... коцки поправив надфілем, вал виявився повністю сирим, пилявся легко. В принципі нічого страшного, хоч і неприємно. Може колись зроблю нову, коли навчусь нарізати косозубі шестерні (я і прямозубі не пробував). Але щоб виправити карму вирішив зробити примітивну приспособу для закручування гайок пінолі, відкрутити їх було незручно, тут потрібен такий ключ як до болгарки, причому декількох різних розмірів. Знайшов якусь залізячку і зробив простенько без заморочок, в якості штирів будуть ті ж сверла чим її сверлив. Це приспособа на один раз. В результаті вона дозволить закрутити одночасно три різні гайки. Пробував - працює. Лімб являє собою втулку з малим гужоном, відповідно можна закрутити в будь якому положенні по осі. Він був просто брудний, його а також рукоятку я вирішив просто заполірувати войлочним кругом. Лімб - лише трошки щоб прибрати залишки бруду, а рукоятку трошки більше щоб більше блищав. Доречі дрібна заводська тупість. На лімбі шкала 0-90мм. Хід пінолі менше 50мм. Тобто користувач завжди дивиться між 0 і майже 50мм. Та частина від 50 до 90 завжди позаду. Питання - де треба зробити торчащий гужон? Правильно, на самому видному місці, біля 0, ще й візуально кривенько.. Л-логіка. Ну зробили б його десь там де 70мм - видно не було б взагалі, але ж то занадто гарно було б... Ну і кілька слів про рукоятку. При покупці я помітив що рукоятка майже впирається в корпус кришки ременя, а там на кришці біля неї затерта фарба. Чесно кажучи не дуже зручно було починати опускати ручку - між кришкою і ручкою немає зазору щоб добре взяти шарик рукою, пальці майже впирались в корпус. Проблему вирішити можна по різному, один з варіантів- вигнути ручку в бок щоб збільшити зазор від кришки ременя. Залишити рівною, але нарізати нову різьбу в куди вона вкручується під кутом, можна й три ручки зробити як класично роблять на більшості станків. Укоротити ручку. Замінити ручку на круглий штурвал. За рахунок вибору конкретного місця зачеплення вал шестерні з рейкою просто опустити ручку трошки вниз ( тобто змінити кут початкового положення ручки ). Винести ручку подалі від бабки за рахунок виготовлення нової але довшої деталі в яку вона вкручується. Може ще якісь варіанти є. На даний момент планую почати зі зміни початкового кута нахилу, це найпростіший і очевидний варіант, але в ньому є один суттєвий недолік - згадуючи що на лімбі повний оберт 90мм, а фактичний рух пінолі десь 45мм, виходить що між верхнім і нижнім положенням рукоятки 180 градусів. Тобто якщо ручка спочатку строго вертикально вверх, як було, то в.максимаьно нижньому положенні ручка буде вертикально вниз. А якщо початковий нахил буде менше ніж строго вверх то в нижньому положенні ручка буде завертатись аж до колони. Це явно буде не зручно. Саме по цій причині зазвичай роблять три ручки через 120 градусів - щоб при довгому переміщенні пінолі можна було б перехопити наступну ручку. Коли зберу все докупи спробую різні варіанти початкового кута нахилу, буде видно. Якщо не сподобається то буду щось інше вигадувати

Перехідник на цангу ER11 теж думав, шукав. В наявності не знайшов, тільки замовляти і чекати. До нього ще цанги треба, а їх десь треба буде зберігати поруч з станком, а також два ключа. Це потребує додатковий органайзер, як показує досвід такі дрібні штуки завжди десь губляться. Короче ідея хороша, але вирішив зупинитись на класичному патроні.

Трошки продовження. Оскільки уже почав про двигун, то додам ще кілька слів про його обслуговування. Отже, після очистки від фарби піском одразу пофарбував його грунтовкою, на тей момент якір разом з підшипниками був демонтований. Далі хотів пофарбувати його ще двума шарами основної фарби але зупинився, бо зрозумів що коли буду ставити назад якір з новими підшипниками то мабуть покоцаю те що пофарбував. Тому зняв кришки, помітив залишки піску в середині, вичистив їх серветкою, продув. Далі якір поставив в токарний з метою перевірки на биття ( здається вже писав про це ) - питань не виникло. Надягнув підшипники на якір, зайшли теж з певним натягом. Доречі, у цього двигуна є цікава особливість - підшипники в кришках сидять в середині стальних шліфованих втулок-обойм з обох сторін, їх розміри забезпечують можливість підшипнику переміщатись вздовж осі, і по суті вони там сидять не туго а "скользять", причому з обох сторін однаково, і там же є пружини які прижимають зовнішню обойму підшипника до якоря. Така Конструкція дозволяє якорю мати деяке підпружинене переміщення вздовж осі ( кілька міліметрів ). Для чого так зроблено я не знаю, але це явно заводське виконання. Може хтось знає? Мабуть актуально в якихось специфічних конструкціях. Після зборки двигуна докупи, заклеїв вал малярним скотчем, знежирив ще раз все і пофарбував фарбою, з перервою і другим фінішним шаром. Уже після цього робив експерименти з конденсаторами про які писав вище. Для себе зрозумів, що найоптимальніший алгоритм реставрації двигуна - 1) перевірити працездатність як є, ізоляцію 2) оглянути внутрощі, перевірити вал, посадки та інші механічні нюанси, виправити що треба 3) без кришки пропеллера і самого пропеллера, обклеїти вали скотчем щоб не пошкодити піскоструєм, пісочити у зібраному стані з старими підшипниками ( пісок полюбому в них з'явиться ). Електрокришку закрити. 4) розібрати двигун, вичистити пісок що буде в середині полюбому, поставити нові підшипники, зібрати все крім пропеллера і його кришки, заклеїти вали скотчем і знежирити, фарбувати в такому вигляді. 5) зібрати все докупи, підключити і перевірити, радіти результату. Здається приблизно те ж саме чув в одному з відео Дядька Максима.

Я не знаю як саме воно повинно бути в 135, але в 155 на екрані нічого не міняється поки станок не приїде в "домашні" положення по всім координатам. Тобто після подачі живлення жмемо старт щоб їхало по Х в початок, потім ще раз кнопку старт щоб по У поїхало, ну і по Z. Після цього переміщення будуть відображатись.

Що таке МСАй? Для чого тут частотник на 550Вт якщо двигун всього 120Вт? Частотник, фінанси.. поки ще сам не знаю. Тут питання просто бажання. В цьому відновленні сверлилки немає конкретного смислу, користуватись нею буду лиш інколи, мабуть. Цікавий сам процес, тому і пишу детальніше. На даний момент придбав, але ще не забрав з пошти сверлильний патрончик В10. Спочатку довго думав який хочу: швидкозажимий або під ключ. Шукав що є в продажі в наявності. Варіантів було не так вже й багато: совкові під ключ, китайські під ключ (пару варіацій), китайські швидкозажимні. Якихось нормальних брендових майже нічого або лише під замовлення. Конус В10 малопоширений, тому пропозицій в продажі в принципі не дуже багато. З совковии патрончиком В10 колись мав справу - конкретно тей екземпляр був трошки кривенький, зажимати тонкі сверла без перекосу було не просто. Воно й не дивно, їх позиціонували як 1-6мм, тобто до 1мм взагалі не передбачалось. Здається існували такі ж від 0.5 чи 0.6, але таких не бачив. Короче вирішив що не хочу совкові. Далі були китайські, під ключ і без ключа. Швидкозажимий зручно коли є можливість заблокувати шпіндель від повороту. Тут такої можливості немає. Довелось би притримувати верхню частину патрону поки крутиш нижню. Тобто, такий варіант трошки створив би незручності. Ну мені так здається. Далі дивився деякі китайські під ключ. Чесно кажучи нічого толком не сподобалося. В результаті був знайдений начебто іспанський llambrich простенький з ключем за 800грн. За цю ж ціну можна було б швидкозажимий китайський купити, але не захотів. Отримаю, приміряю, подивлюсь як він.