4post

В мене вторинна обмотка 140 мм кв мідного проводу. Взяв 4 жили по 35 мм кв та помістив у термоусадку. Навіть не усаджував, так і працює. Справляється, але там, де контакт гірший одразу настає перегрів та окислення. Необхідно бути пильним.

Саме так. Апарат робив з нуля. З нуля - це розпускав "локшину" на окремі жили та шихтував магнітопровід. Впорався за півдня. В разі використання трансформатора з мікрохвильової пічки процес прискорюється, бо необхідно намотати лише 2 витки вторинної обмотки. Флюсові таблетки, якщо використовувати, то лише тоненькі, але на нашій барахолці вигріб всі! Без таблеток все трохи сумніше, бо складно викласти бутерброд бура-латунь-бура та прошити то низьким вольтажем. Необхідно допомагати струму пройти скрізь таку конструкцію. Але досить гідно можна паятись і потім точити. То моя пайка. Помалу заповнюю потребу в розточній групі, особливо малих різців, та відрізні. На крайньому фото геть тупий відрізний, але ж різав, як мастило (вже переточений, бо спочатку сфотографував, а потім помітив)! Тріщина не заважає. Досі "в строю". То прокладка попала в кулачки, а не різцетримач. До речі, така пайка дещо гірше справляється з великими державками та пластинами. На першому фото використана половинка квадратної пластини для різця з мехкріплення.

Дарма! Мітчики мають бути, вони не дуже дорогі. Різцем є сенс направити різьбу, бо М20 та вище важко тримати воротком, і, тим більше направити. А що їх шукати? Паяються апаратом контактного зварювання на "ура". Хвилина - різець. Апарат на фото. Пластини дешеві зовсім. Можна взяти тут. http://www.instrument.co.ua/c-ts.html В інеті вагон інформації про такі апарати. Якщо будуть питання - відповім. Досить дивне висловлення. Тест на різець це ж як 2+2! Варіантів вагон: 1 напилком по пластині, нє, ну звичайно не там, де буде вершина чи ріжуча кромка. Викришився - Т15К6, борозда на напилку - ВК8. 2 прокатати по нержавійці. Викришився (можливі мікрозколи) - Т15К6, чиста поверхня і пластина без сколів - ВК8. 3 прокатати по сталі. Починає блищати на гострому різці - Т15К6 (може, Т5К10), матова поверхня з видимими задирами - ВК8. За екзотику, на кшталт ТТ та Т30 або ВК3 мовчу, вважаємо, що воно диво якесь. Т5К10 не сподобався на прохідному різцеві. Тупиться швидко. Ну, десь Ви праві. Деталь стає візуально блискучою та гладкою. За руки не чіпляють мікроворсинки, що залишились від наросту. Легше попасти в розмір. Менший знос. Ось за що мова. Можна спробувати вгадати геометрію-подачу-глибину різання та довести до стану шліфовки (ну, візуально), але шорсткості, можливо, не буде. Але, як не дивно, з нержавіючою сталлю та гострим ВК8 виходить саме так. Наждачкою трохи полірувалась верхня частина, там де проточки - від різця. Моя деталь зправа! Зліва зразок. Нє, ну доведеться робити порівняльне відео. Підтримую. Лише арсенал розточної групи має бути штук 50. І то змушені тримати борштанги, куди вставляємо шматки бистрорізу з потрібною геометрією. Наприклад, для довбання шпонпазів. Зовнішніх різьбових має бути штук 10. Точніше? 2-4 під трубну (під різні радіуси), 2 під Уітворта (взагалі, краще 4, але треба штудувати мануали), штуки 4 під метричну (під різні радіуси). За трапецію взагалі мовчу, мов риба. Радіусні - теж десяток. Для канавок у підшипниках - штук 5. І це ще по-бідному. Зараз озброюю гаражну майстерню. Лише відрізних нашвидкоруч 5 шт заточив.

Не можливо, а таки помиляєтесь. Блищить. Ну, не так, як нержавійка, але від групи ВК взагалі матова. Група ВК для чавуну, нержавійки, кольорових металів. ТК для сталі. Десь можна по невідповідальних деталях по сварці, з-під різака пройтись ВК, там де необхідна більш міцна ріжуча кромка. Після ВК (ВК8, ВК6М і т. ін.) оброблювана стальна заготовка завжди буде мати матову поверхню за рахунок наросту на різцеві та підвищеній агдезії до вольфраму. Важче попасти в розмір за рахунок нестабільного різання. Зношення різця більше, поверхня не айс. Можна боротись, ЗОР, покриття на поверхні і т. ін. Після ТК (ну, звичайно, чим більше карбиду титану, тим краще Т5К10, Т30К4), за умови правильних режимів, наросту немає, зношення ріжучої кромки значно менше, поверхню можна заставити "сяяти". Але ударна в'язкість титановольфрамокобальтової (ТК) групи дещо нижча, тому необхідно більш якісно (або за довідниками та користуючись досвідом) точити різець. Для демонстрації можу зробити пробні проточки на однакових режимах однаковою геометрією по одній і тій же самій заготовці.

То так, звичайно, але ж і на смітнику можна нарити перлину. Необхідно вчитись незалежно від джерела, деколи корисніше знайти правильне рішення на чужих помилках. Дешевше виходить. Вони вчили точити на ИТ-1М на 450 обрертах, на малих подачах. Веселився до кольок у боці. Ріжу діаметр до 48 мм на 900 обертах. А ще доказували, що не можна на ИТ-1М нарізати різьбу без реверсу крок 1 мм до упора. Казали, що не шарю. Зробив. По заявленому таймингу уклався (казав, що наріжу за 2 хв, нарізав за 1 хв 58 сек). Однією рукою. Другою знімав епічне відео. Знущався з "гуру". І навпаки, гарна людина може фігнею страдати. Дмитро Барбраєр точить сталь різцем ВК8. Непедагогічно. Від ВК8 стальна деталь буде блищати лише від тупого різця. Заздрить слоненя. Або команду виконує. Даю аж 2 варіанти. Все одно паляться: гарні буквочки ДМ залишились, там, де аватарка. Поганенько відробляють бояру.

...а лише міняти болти на з'єднанні. Можна насадити на обидва вали по втулці, а по зовнішньому діаметру з'єднати їх шматком транспортерної смуги (за допомогою болтів), або по прямій, або тороїдально, можна 2-4 шматки. Тоді центрування взагалі ніякої ролі не грає. Колхоз, але схема працює.

Найпростіший варіант - пружна втулково-пальцева муфта. Використовувались вони на циркуляційних насосах.

Виходячи з "жорстокого" (аж 0,2 мм!) допуску на внутрішній діаметр, шпоночний паз можна спокійно довбати на токарному верстаті. Тим більше, що допуск на відхилення від осі не вказано.

Ціноутворення на виріб складається з вартості заготовки, у Вашому випадку з використанням гирі вбачаю гарний варіант зекономити (хоча, на метломі можна було б ще дешевше, а в комірника якогось взагалі за фляшку), та роботи. Чим технологчніша та більш неточна робота, тим дешевша. Чим менше необхідно зняти стружки - тим дешевше буде виріб. Тут чим скоріше - тим дешевше! А в вузенькій горловині копирсатись, гарантувати точний об'єм та дзеркально чисті всі внутрішні поверхні - вот тут ціну і попре!

Та якщо робити ту детальку цільною, то ціна за роботу виросте десь втричі, бо складно вигрести ту масу металу через оту горловину. Нє, можна, звичайно, але набагато складніше та й об'єм буде більш довільний. Коротше, ні виміряти нормально (а об'єм обумовлений замовником), ні різця забурити. Знов-таки, вартість повернеться до початкової. З-за танців з бубном. Набагато легше та швидше зробити на різьбовому з'єднанні, а за завданням таке виконання виробу допустиме. Та ще й може зовсім нецензурно оброблятись, при виготовленні гирь немає умов на термообробку, твердість поверхні, відсутнісь порожнин і т. ін. Там аби вага була. Але, необхідно визнати, що заготовка майже ідеальна для даного виробу. До речі, гиря може бути в іншому регіоні, тоді ще вилізе вартість пересилання. Взагалі-то мені фіолетово, так, рядом проходив... А в мене палками та камінням.

Тут 2 моменти: чи то гарантовно нержавійка? Чи вистачить її на виріб? Бо коли гирі скінчаться в замовника буде питання: чому змінилась ціна? Або домовлятись наперед. Але ціна не має бути меншою за прокат, бо в разі браку доведеться брати нову заготовку за повною ціною.

Токарні різці, свердла, мітчики, плашки. Лоти тануть серед киян.

Нержавійка. За умови 50 % збільшення об'єму за рахунок стінок, чистової та відрізок, а точніше, розміри можеуть бути й більшим, маємо об'єм 3000 см куб густина 8 г/см куб = 24 кг. За ціною прокату 110 гр/кг, виходить 2500 грн матеріал. Додати порізку-доставку (виходить, або власним транспортом, або таксі), додати втрату часу на закупку, можливі "тертя" з приводу, що не продадуть малий шматочок округлимо до 3000 грн. Чорнова обробка - порізка, зняти 20 кг нержавійки. Мінімум 3 години роботи. Чистова, різьби, марафет ще 3-4 години. По годинах, може не вгадав, тут потрібно спробувати. Ваші тарифи мені не відомі, але, наприклад, 200 грн/год, виходить 1200-1400 грн., можна орієнтуватись з половини ціни матеріалу, тоді 1500 грн. Виходить, за 4500 грн можна братись.

Любий ріжучий інструмент. Лише як компенсацію своїх рухів з переміщення до відділення пошти.

Розбирав гаражні поклади, зібралось трохи барахла. Віддам в Києві при зустрічі, або відправлю поштою, якщо зацікавить обмін, бо деякі прилади досить важкі, а те, що лежить розсипом разом складає десь 20 кг. Сріблястий двигун з круглими отворами точно горілий. За решту не скажу, бо не знаю.

Вам так не заплатять. А що ще робити нароботі за ЗП? Та й друкую кулеметом!

Шановні, тут ще пару моментів. Точило на базі двигуна синхронною частотою 3000 об/хв має брати круги 200 мм. Тоді швидкість виходить близько 31,4 м/с. Більшість кругів, що зустрічав, мають допустиму 35 м/с, що прийнятно. Але в разі використання точила з кругом 250 мм швидкість буде 39,25 м/с. По-перше, більша продуктивність викликає вірогідність підпалу заточуваного матеріалу. По-друге, під такі заточні верстати необхідно підбирати камені з більш високою допустимою частотою. Точила, що за 3000 об/хв беруть камені, діаметром, меншим за 200 мм, мають малу швидкість різання та з'явлсяється великий знос абразивного інструменту, що особливо відчутно при заточуванні твердосплавного інструменту. Знов-таки, зношений до 120 мм круг можна та потрібно далі використовувати на точилі, шпіндель якого обертається з частотою 5000 об/хв, а швидкість різання досягне 31,4 м/с.

Не дуже у Вас з арифметикою. Лише електроенергія. Потужність 3 кВт*год на ИТ-1М, 6 годин на 20 діб мінімум, на 2 грн/кВт*год, виходить десь 800 грн. Плюс світло, наждак. В разі 1К62 вартість необхідно множити на 3! Тобто про бутер доведеться забути. Бо не вписується у таке ціноутворення. На різцях теж світ клином не зійшовся. Патрон бізоновський на 200 коштує усього... 28 400 грн. Ну, якщо патрон можна використовувати досить тривалий час, то кулачки - витратний матеріал, їх має бути комлектів 5 різних, але ще буде мало. Приспособи, люнети, патрони, центра. Мірний ріжучий інструмент, свердла, мітчики, плашки. Його номенклатура майже безмежна. Витритні - ЗОР, мастило, верстат треба змащувати, а деколи навіть міняти мастило. Різці. Якщо не хочеться заточувати, то імпортна механіка (механіка СРСР придатна лише на обдирку, бо фіксація пластин така, що вони вільно рухаються на державках), звідси прив'язка до бакса, за сьогоднішнім курсом - повний алєс! Тут ще момент, що номенклатура велика, а чи підійде саме та пластина до оброблюваного матеріалу - питання. Якщо напайні (практикую саме такі), то 1 годину на день проводиш біля точила (тут трошки перебільшив, але ж у початківців або на складних техпроцесах може вийти ще гірше, наприклад підбір або пайка нового розточного різця, чи, знов-таки, обдирка, де різець може затупитись-викришитись легко та невимушено на відбіленому чавуні, або на соплях від газорізки), тоді вже немає часу на прибирання верстата або попити чаю-кави. Засоби захисту. Окуляри, рукавички, начебто копійки, але за умови постійної роботи теж накладає відбиток на "поточні витрати". Подивіться на обладнання зразкових майстрів, такі майстерні коштують мільйони! Витрати на опалення. Можна сказати, непрямі, та й у холодному приміщенні теж можна працювати, але недовго і з'являться витрати на ліки.

Зазвичай, там є все, що висить в прайсі. Нащо інспекція, Ви що, ще в СРСР? На сьогодні важливіше репутація. Можна просто прописувати, де можна купити те ж саме, але у 1,2-1,5 рази дешевше. Так видно ж, де хто перебарижує, а не продає своє, барахло. Взагалі, барахолка має бути дешевшою за магазин десь в 1,5-2 рази, інакше втрачає сенс. Нє, ну прям із Сталкера: щастя всім і безкоштовно. Нереально. Але зустрічав. Прийшов на металобрухт. Приймальник достає координатний стіл. Стан відмінний. Ціна 200 грн. Через тиждень бачу в іншому регіоні точно такий, але гарантовно не він, за 3400! Ледь не вдавився кофе.

Пропоную додати у правила барахолки автоматичне блокування (або хоча б виділення) того продавця, в кого систематично ціна перевищує магазинну, а магазини зараз є і товару в них досить, на 20 %. Надавати ціну в коментах під товаром з посиланням на магазин. Нерідко зустрічаються лоти, за які ціна перевищує магазинні на 50-70 %!

Не знаю, що Ви, шановні, закладаєте в роботу, але... Заміна масляного піддону на авто коштує 1500 грн при тому, що заміна мастила окремо 250, герметик окремо. Вот і рахуйте, що вони заклали в ціну, мабуть, і гелікоптер тещі. Та це ще на СТО з помірною ціною. І авто зовсім не майбах.

Капролон пружний та зносостійкий, пружний, самозмазуючий та зносостійкий матеріал. http://poltavhim.pl.ua/catalog/caprolon/kaprolon-maslonapolnennyj-samosmazyvayushchijsya.html Не реклама, але дає можливість зрозуміти, що до цього ще й не дуже дорогий. Чорний капролон (нєгралон) має, за словами виробника, ще кращі властивості по змащуванню та зносостійкості.Зважаючи, що його густина менша за інші антифрикційні матеріали, то вийде дешевше ніж з латуні або бронзи. На ЗАЗ 968М точив вкладиші на хрестовини. Пройшли 15 тис км і люфт не з`явився! І не буде. Бо невідомо, як тримали воду старі сальники хрестовин, а вкладиші не підклинювали, тому, що одразу б з`явився б великий знос або видавлювання. Гарний експеримент з гайкою і дуже обнадійливі результати.

З капролону найкращий варіант. До речі його напилок не бере. Точив з капролону вкладиші замість голчастих підшипників. На ЗАЗ 968М такий підшипник пройшов 15 тис км. Пішов в металобрухт без люфтів. Капролон самозмазуючий та дуже зносостійкий матеріал.

В разі, коли точаться деталі невисокої точності на патроні, який затискає досить рівно, наприклад, поопераційна робота: проточка труби під різьбу, далі нарізка різьби другою операцією, то можна після затискання заготовки нанести крейдою риску на деталі в тому місці, де нанесена риска на патроні (кулачкові). Те ж саме можна зробити при обробці шайб у виточках кулачків. Точність, десь 0,1 мм. Для точіння більш точних виробів, наприклад корпусу під два підшипники з різних боків, необхідно зважити, що абсолютної соосності посадок під підшипник не буде. Похибку будуть вносити неточності затиску кулачків. Але більш-менш точно можна виставити за допомогою індикатора (ним контролювати) та центруючого підшипника (дехто попадає за допомогою молотка). Для виконання операції зовнішній діаметр та перша розточка мають виконуватись за один установ. Точність, яку можна досягти - 0,01 мм. у більшості випадків вона достатня. Таку малу похибку можуть компенсувати підшипники і у деяких виробах спеціально використовуються підшипники із збільшеним кутом допустимого перекосу.

Немає необхідності друкувати схему. Набагато легше зробити масштабні трафарети та пересувати їх на листі паперу, з масштабним розміром приміщення. Додатково є сенс зробити масштабні трафарети іншого обладнання, що планується встановити: системи опалення, меблів, і т. ін. При заповненні гаражу розміром 9,5*3,6 м робив саме таке планування: "розміщав та пересував" меблі, залишив місце для автомобілю, а також шукав місце для токарного ИТ-1М. Наприклад, для токарного необхідно вільну зону зліва від передньої бабки на велику довжину для обробки довгих прутків та умовно вільну (можна зробити отвір у стіні та заглушити утеплюючою заглушкою) за задньою бабкою для можливості перевірки, чи закрутиться в гайку, що точиться, довгий гвинт підйомника. Додатково необхідно пам'ятати, що біля кожного верстатата необхідні місце для встановлення робочих верстаків та стелажів для розміщення інструментів, пристосувань, деталей та виконання допоміжних робіт. Чому краще трафарети? Та тому, що є можливість одночасного пересування декількох елементів. Додатково можна підписати розміри на кожному з них. А видалення або додавання нового елементу займає лічені секунди. Щодо майбутньої майстерні, то необхідно робити її максимально великою. Начебто є панелі 6 м довжини, тому таку майстерню і робити (з урахуванням правильного розміщення панелей). Багато місця не буває. Єдині обмежуючі фактори - це фінансові можливості на будівництво, можливості отопити у зимовий час, знов-таки, фінансові можливості, наявна ділянка землі, яку можна зайняти під будівництво, а також розміри готових конструктивних елементів, які планується використовувати.