4post

Два глухих центри. Один вставляється в конус шпінделя, другий - в піноль задньої бабки в крайньому положенні. Відстань від кінчика одного до кінчика другого буде ВМЦ.

Патрон токарний Бізон підвищеної точності на 200 мм 33000 в магазині. А усьо, вже більше 1 к зелені набігло.

Та яка різниця? Аби добре притискали камінь! По розмірам оправок необхідно дотримуватись ГОСТа. Невелике відхилення допустиме. Необхідно визначитись, камені якої ширини та внутрішнього діаметру будуть стояти. Тоді вже буде бачення, чи потрібні оправки. До речі, в мене є "обносок" з 400 круга діаметром десь 220 мм, внутрішній 127 мм ширина 40 мм білого чи 92 каменю. Точно колір вже не видно. Маркування теж відсутнє. Потрібен? Правда, ще не зняв і зношений він негарно, биття значне і форма жахлива (такий придбав, не моя робота), але на 210 має вийти непоганим камінцем. На фото мого наждака він зліва. Правда коли буду знімати? Ще не знаю. Оправки для кругов ГОСТ 2270.docx

Не заморачуйтесь. Шайби відтерти від іржі, а по мірі необхідності можна їх трохи підшаманити. Якщо з місцем напряг, то можна кинути ванни з водою у кожух. Обов'язково. Заодно перевірити, чи плотно стоять підшипники на валу та в корпусі. До речі, класна машина. Мені особливо подобається вм'ятина біля кругів для зручного підхода до каменю. Поздоровляю з придбанням. Для різців ІЖа розмір підходить.

Деколи у таких випадках варто прибрати стружку!

З фільма Леонтьєва витікає, що нерозчиненого кремнію досить для посиленого зносу інструменту.

Від інших родичів (алюмінієвих сплавів) він відрізняється сипкою сіруватою стружкою (що бачимо на відео), високою абразивною здатністю (автор скаржиться на великий знос швидкоріжучої сталі), нерідко в ньому зустрічаються пори неправильної форми, особливо на поверхні (теж можна розгледіти на відео). Схоже на робоче колесо гріндера. Туди може піти. Дійсно, силумін не має високих механічних характеристик, бо крихкий. З іншого боку, силумінові ключі непогано працювали, поки до них не прикладали надмірних зусиль.

Матеріал заготовки силумін. Тобто, алюміній литійний. Справа у тому, що це сплав алюмінію з кремнієм і частина кремнію випадає у вигляді зерен. Ці зерна тверді, адже це пісок, тому інструмент тупиться дуже швидко. Швидкоріжуча сталь зношується сильніше за твердий сплав, адже твердість її невисока порівняно з твердим сплавом.

Та є тема... Просто її ніхто не читає. Насправді, для виготовлення покритих пластин немає сенсу робити їх з Т15К6. Адже, ріже покриття і до твердого сплаву основна вимога - міцність. Є трохи покритих пластин з маркуванням ВК8. Може, то Т5К10 без покриття, що сідає дуже швидко, а, якщо робота чистова, то одразу відчувається притуплення пластини. В мене є напайний Т5К10. Тупиться дуже швидко. Для чорнових чи напівчистових робіт такий, підсівший, різець підходить (якщо поглянути в букварі, то допустимий знос по задній поверхні складає аж! 1,5 мм, та такого вже допустити не можу, при 0,2 мм то вже геть тупий різець), а для точних вже не йде. Тому змушений розділяти інструмент. Чорнові та напівчистові виконує Т5К10 чи механіка, для чистових лише Т15К6.

Тому, що Ви працюєте на малих подачах. А на великих він банально давиться стружкою. Але в них дуууже великий радіус вершини. Як Їжак з цим справляється? Не вірю в гору задоволення. До речі, недавно взяв пару пластин, в них гарні поверхні, досить гладкі. Отут одне фундаментальне питання: що ріжемо (точимо)? Якщо гризти наварений сваркою вал зі сталі 45, то так, альтернативи немає. Ото криве, тверде, з порами необхідно гризти механікою, бо в пластині немає напружень, що викликані пайкою, а геометрія непогано дозволить це робити. Крім того, опа! булатована! пластина ВК8 з покриттям. Саме те, що треба. З іншого боку, недавно принесли замовлення: шпилька загальною довжиною 95 мм, М10 на 25 мм, решта М8. Якщо прикинути, то 10 діамтрів виліт!!!! Механіка? Жартуєте. Центрувати? Вже не смішно. Над різцем треба дуже познущатись. Залізяки таскати, патрон, центр, брррр, жах! Хоча, звичайно можна. Колись під М10 підлазив, можна і до М8 підійти. Але ж цігель (час), та й необхідно було згадати навик автопарку, коли такі шпильки були звичайною справою. Напайним зробив з досить великою точністю, на діаметрі 7,85, там де М8, похибка була десь дві сотки. Чому? Збільшений передній кут зменшує зусилля різання, позитивний кут нахилу ріжучої кромки ще трохи зменшує зусилля різання, малий радіус вершини теж не дає вирости зусиллям різання, особливо на малих зйомах. Малі зусилля менше відгинають деталь, і, як наслідок, виходить більш правильна геометрія виробу. Якщо обирати радянську механіку, то лише з прижимом зверху, як в шифера. Підходить вона лише для вузького круга задач. Охолодження деталі після роботи обов'язкове, бо її не можна увігнати в розмір і не взяти, бо дуже гаряча. Треба дивитись на шорсткість робочих поверхонь пластини, передню поверхню, задню, ріжучу кромку. Якщо вони виглядають, мов наждачка, то й різати вони не будуть. Покриття частково нівелює дефекти, тому і ріже дещо краще. Ще може твердий сплав не відповідати оброблюваному матеріалу чи режимам. Т5К10 сідає на сталі значно швидше за Т15К6. При цьому Т15К6 більш схильний до викришування. Т15К6 та Т5К10 на нержавійці вмирають миттєво.

На пальцях. Радянська механіка має пачку недоліків. Перший. Пластини не чітко фіксуються в пазах. В мене були випадки, що пластини вилітали з гнізда. Другий. Назвемо його початковою геометрією. Вона кошмарна. Пластини не ріжуть, а передавлюють метал. Нагрів скажений. Радіус при вершині доходить до 1,2 мм і більше!!! Третій. Мікрогеометрія ріжучої кромки та шорсткість поверхонь пластин. У більшості випадків поперхні пластин такі, що ними можна користуватись, як наждачним папером. Поверхні шорсткі всі без розбору, передня, задня, ріжуча кромка з жахливим мікрорельєфом. Четвертий. Всі ці фактори разом дають значні сили різання, величезний нагрів і, в більшості випадків, не задовольняють умовам потужності встановленого двигуна, умовам жорсткості верстата та деталі, умовам точності, бо сильно змінюється розмір від нагріву, зсувів пластини, та деформацій від силових навантажень. При нормальних режимах, на 100-150 м/хв йде сіра стружка, від зони різання йдуть хвилі жару. Висновок: потужність двигуна йде не на різання, а на нагрів. Тому підходить це добро лише для чорнових робіт. Геометрія дозволяє, міцність пластин значна. Використовую проходний відігнутий з кутом в плані 45 градусів для проточки геть іржавого прокату, причому при зйомі на сторону 0,5 мм (1 мм на діаметр, бо знімаю значні раковини на металі, що пролежав не один десяток років під душем опадів) легко даю подачу 0,6 на ИТ-1М. Гризе впевненно. Різець під шестигранну трикутну пластину переробив. Фрезернув опорну площину таким чином, аби пластина стала горизонтально, а на самій пластині зробив задній кут 7-10 град. Одночасно зменшив радіус при вершині. Вийшло непогано. Нагрів зони різання зменшився значно. Стружка біла. Давав значні зйоми і подачі. Фото переробки додаю.

Є окрема тема. Основний мінус - сира станина. Дуже непогано входить в гараж. Габарити обробки, як в 1К62 та 16К20, при цьому двигун 3 кВт і вага 1200 кг. Трохи нежорсткий. Потребує пильного догляду і регулювання. Звужчений діапазон швидкостей, немає високих і малих: найвища 1200 об/хв, та ще й на них гріється. В більшості з консерваціїї іржаві підшипники. Конструкторських косяків море. Виробничих косяків море. Косячок. Не видно ноніуса поздовжньої подачі. З іншого боку, його можна навчити різати, непогано точить до 8 мм з діаметру на подачі 0,2 мм/об. Є парочка моїх відео з відрізки на ИТ-1М. На 900 об/хв. Нік той же. З плюсів. Простий, як три копійки.

Вони не головне! Аби лімб поперечки був 0,05 мм, а то на ИТ-1М 0,1 мм. Якщо верстат 16Б16, а не 16Б20, то гвинт ще й коротший. Якщо верстат був з буквою "П", то лімб поперечки просто змушений бути 0,05 мм. А то в мене ручки коробки подач догори ногами стоять. Ноніус лімба продольної подачі не видно з-за стакана. Фото кидаю, аби посміятись. Якийсь брак ліпили. Риски з 7 по 10 якось видно зправа, але втрачається точність!

Можна з 16Б20 обидва лімби з гвинтом та гайкою поперечки, ручки з коробки подач? Щось мені підказує, що на ИТ-1М точно такий стоїть. Якщо лімб поперечки 0,05, то буде просто чудово. Оперативно зроблю передоплату.

На EMU200 вже що тільки не пробував - не ріже, ну, ріже, до 16 мм, далі вже не хоче. Нічого не міряв, бо верстат вхлам зношений, шпіндель підтягати не рішився. Вийшов з становища просто: встановив задній різцетримач. Плюси: Нормально ріже на прямому ходу. Є другий різець, що можна використовувати, не обертаючи різцетримач.

Оце вірне рішення. В мене є шафа з столом біля задньої бабки. На столі розміщається наковальня для вибивання втулок. В шафі є два рівня, що зручно використовувати. Верхній рівень, десь на 1300 мм від підлоги хочу зайняти круглим органайзером-пірамідою-обертайкою на 4 рівні для свердл від 3 до 11 мм і мітчиків від М4 до М12 з різними шагами. Припустимі розміри в мене діаметр 300 мм, висота 200 мм. Нижню полицю, що від підлоги 1000 мм планую заповнити висувним органайзером з свердлами від 11 мм до 20 мм та мітчиків від М14 до М20. Чому так? Мені здається більш зручним мілкий інструмент розмістити каскадом для легкого вибору, а великий має значну довжину, і розміщення на різних рівнях не підходить по габаритах полиці. Заповнення наявного об'єму виходить непоганим. Для реалізації підійде стіновий оцинкований профіль для гіпсокартону висотою 100 мм. Під різний КМ досить порізати одну з полиць в свій розмір. Вже порізав його, розмітив, де який інструмент або приспособа буде знаходитись, а, отже, які де отвори будуть. Залишилось просвердлити. Отут малий завтик вийшов. Тонку жесть звичайним свердлом свердлити не дуже добре, переточувати свердла на жерсь і звідти не дуже хочеться, тим більше, що необхідно перезаточити три свердла на три різних конуси Морзе: КМ4, КМ3, КМ2. Тому логічніше було б розмістити колеса на коротшій стороні шафи.

До цього і підштовхував, аж двома постами. До речі, в районі задньої бабки з'являється сенс тримати додатково інший мірний ріжучий інструмент, мітчики, плашки, розгортки. Тобто органайзери-комплекти. До речі, що вирішили з ключами? Адже верстак мав вирішити це питання.

Напевно, краще лінолеум. Або гума потрібна маслостійка. Бо в разі попадання мастила гума буде липнути. Не завжди вдається спланувати все. Тому стальна пластинка для виставлення різців має там бути точно. Стійкості різця може не вистачити на всю роботу, і може виникнути потреба знов ставити по центру. Джентельменський набір універсальних різців гарантовно має бути під рукою. Бо зараз в нас сталь, а за п'ять хвилин вже мідь або нержавійка. Одразу не сплануєш на весь день. Наприклад, розточних різців першої потреби в мене штук 30! Поки не влазять на жоден стіл. Зараз укладаються в органайзері штук п'ять на підкладках, решта, десь с десяток, універсали. ... що знаходиться біля задньої бабки, де і складаються втулки, свердла клин, молоток. Не бігати ж від передньої бабки до задньої з свердлами і втулками. Підготовку бачу так: спочатку пірнаємо під верстак спереду верстата за свердлом, потім біжимо стелажа де зберігаються втулки, потім до верстака для забивання втулки, аж потім до задньої бабки. Розборка у зворотньому порядку. Нє. Свердла, втулки, свердлильні патрони і центра мають бути на зручному рівні і зберігатись на відстані витягнутої руки біля задньої бабки, де і має бути розміщена наковальня з молотком і клином. Для виконання всього цього комплексу потрібно зробити, максимум, один крок. Не хочу якось принизити Вашу роботу, але розглядаю критично будь-яке розміщення інструмента, та пристроїв навколо токарного верстата. Розглядаючи Ваш досвід та Вашу роботу роблю висновки, насамперед, для себе. Мій "органайзер" для різців та стальна пластина для виставлення по центру. Поки вони "шукають" місце на кухонному столі біля передньої бабки, помало вимальовується габарит і заповнення майбутнього верстака. Як показала практика, органайзер краще вписався правіше, а пластина - прямо під ним. Так залишається чимале вільне поле прямокутної форми для "несподіванок". Несподіванкою можна назвати малювання (бо кресленням це назвати язик не повертається) експрес-ескізу, розміщення знятого комплекту кулачків (бо не хочеться їх десь далеко ховати, адже після виконання роботи їх знов встановлювати на місце), якоїсь великої залізяки, що підлягає ремонту, і принесли замовники і т. ін. Чому наполягаю в малюванні ескізу безпосередньо біля верстата, а лише тому, що не потрібно бігати по всій майстерні, а також, додатково, зменшується зона освітлення. Коли на стелажу буде розміщене все першої і другої потреби остійливість в нього буде ого-го!

Розберемо полицю на складові. Бачу такі плюси. - Полиця досить висока і на верхньому ярусі можна виставити різець і тримати арсенал виставлених різців і прокладок. - Є буртик по краю верхньої полиці, край до себе без буртика. - Можна пересунути всю конструкцію не піднімаючи повністю, і, одночасно, не шкрябаючи підлогу. Звиняйте, а тепер мінуси. - Малий габарит. Полиця має бути багатофункційною. Верхній ярус використовується, як мінімум, для виконання креслень, виставлення різців в рівень на пластині, має бути коробка для зберігання виставленних різців і прокладок під різець. Крім того, верхній ярус зручний для розміщення заготовок та деталей. На все це габарита вже замало. - Зразу видно, що автор - атлетичний спортсмен-розрядник, бо мені навіть в голову не вкладається сховати свердла на нижній ярус полиці. Їх там брати зовсім незручно. Не завжди в руку падає потрібного розміру, отже, автор буде стояти навколішки досить регулярно і тривалий час. - Не було сенсу робити металеві полиці. Дикт, OSB для цього підходять краще. Можна на стальну покласти шар лінолеуму чи гуми. Саму сталь не залишайте, бо металеві "пусті" звуки швидко набридають, навіть якщо дуже обережно класти металеві деталі, чи просто різець.

Такий теж є? Вже бачу рекламу "Легка добавка фтору зміцнює зуби".

Не робіть помилку. Це один з тих випадків, коли більшість, з тих, чи інших причин, веде до хибного рішення.

Отак, як на ИТ-1М, на якому бавлюсь у гостях? 900 об/хв, діаметри і різці на відео. Вважається, що ИТ-1М слабуватий, а допустимий зазор у шпінделі 0,01 мм.

Скоріше, друге. В мене настільна сверлилка без стола (некомплект, прийдеться до верстака лагодити) і противаги (підйом пінолі за допомогою противаги!) важить всього десь 150 кг.