4post

Уайт-спирит у хаті - то зло! Та ладно, той верстат у кишеню влазить!

Такий здоровий верстат, та ще й вдома найкраще відтерти спиртом. Аптечної, 200 гр. склянки, буде досить! Називається "Медасепт". Приємний запах ще більше заохотить до праці.

Сенс редагувати свої пости? Підчистити свинячу поведінку? Виправити помилки? Додати тексту? Для виправлення помилок досить 5 хвилин. Додати можна у наступний пост. Земля не стане обертатись у другий бік. А от на рахунок свинячої поведінки... Раз на ютубі рюській патріот, намагався мене протролити, але чи може бухе ЧеловекМалоОбразованный протистояти яструбу схоластики? Розтоптав того недоумка у вкрай чемній формі. Так то нещастя підчистило своє гімно на наступний день, бо ввечері воно було геть бухе і нездатне на таку складну дію. За те вичистив його з свого каналу без можливості щось написати, бо ото рагулище навіть не знайшло місце свого випорожнення. Отже, для коригування чи редагування посту має бути найкоротший термін. 5 хв достатньо.

Ні, не помиляюсь. https://www.chipmaker.ru/topic/74265/ Нижній паспорт, сторінка 25, внизу.

Ще один момент: чорнова обробка йде з змінним зрізом металу. При великому зйомі різець не виходить з оброблюваного матеріалу і навантаження змінюється без сильних динамічних навантажень. При малому зйомі йде значне ударне навантаження, бо супорт, при вивільненні різця з металу, подається більше ніж тоді, коли різець ріже метал. Крім того, для чорнових видів робіт геометрія різця така, що менші передній і задній кут, більша захисна фаска. Це додатково збільшує зусилля різання. Тут вже ні пилосос ні піддони не спасають верстат. Кінематика все одно працює з більшим навантаженням.

А те, що чорнова обробка часто виконується по піску, іржі, окалині, то нічого верстату підвищенної точності від цього не буде, так?

Особої різниці немає. Просто слід вважати, що вага патрона на 250 десь 30 кг і її необхідно компенсувати додатковим натисканням на важіль. За паспортом, для 16К20. При натисканні на шпіндель зусиллям 45-50 кг вертикально знизу відхилення індикатора має бути меншим за 0,001 мм. Паспорт не пише, з патроном, чи без, та, ймоврніше, без патрона.

В Леонтьєва непогано розписаний процес регулювання шпіндельних підшипників. Вага шпінделю з патроном десь 60 кг. До такого зусилля зазор вибиратись не буде. Тобто, індикатор стоятиме або майже стоятиме, будуть зменшуватись пружні деформації, а вони малі, то помітити їх важко. Далі буде стрибкоподібне перемішення індикатора то і є зазор. Після цього стрілка знов почне дуже плавно змінювати покази - то буде вже деформація шпінделя. На ИТ-1М, після регулювання, так і не впіймав того зазору. До 100 кг стрілка стоїть, а далі повільна лінійна зміна показів - деформація. 60 кг - то в разі передачі зусилля 1/6 необхідно докласти силу 10 кг. 120 кг - коли вже розпочнуться пружні, то вже десь 20 кг при співвідношенні плечей важеля 1/6.

Схоже, у скрині. Бо має всього 4 кв м. З іншого боку, все під рукою у буквальному значенні цього виразу. Гарно, добре продумано. Непогано зкопіпастив схему модульного закріплення приладдя за допомогою клино-пазової схеми. Надійно кріпляться і легко пересуваються окремі модулі.

Ото і дивлюсь. Залишаю у майстерні чистий верстат, а за три дні - повний піддон стружки. Треба буде пальчики з штурвала зняти.

Висота ролі не грає. Важливо те, де він має більшу довжину. Є дві схеми встановлення радіально-упорних підшипників.

Якщо є бурт в корпусі, то до них йде грубша сторона конічного радіально-упорного підшипника. Так утворюється більша теоретична ширина між опорами. Якщо бурт на валу, то більш грубою стороною до бурта стає внутрішнє кільце підшипника. В першому випадку натяг здійснюється за допомогою різьби на валу. В другому - кришкою на корпусі.

100%. Різьби на малому діаметрі майже не буде, тому плашка буксоне і попаде у крок. Можна і допомогти буксонути. Можна зробити подряпину плашкою і попасти у неї різцем. Варіантів море.

Всього-навсього універ заочно, спеціальність "Технологія машинобудування". Крім того, коли виготовляєш будь-що, то такі питання постануть самі собою. Не забудьте вказати фаски чи радіуси скруглення.

Перепрошую, на зовнішньому діаметрі вказаний допуск по Н18. Має бути мала буква. І, якщо написати малу h, то буде в "мінус". Необхідно написати наступну букву після js, тобто, буде k або наступні поля, n, m, чи далі, з великим допуском, у Вашому випадку, 18 квалітету. На допусках лінійних розмірів теж є помилка, там розміри йдуть по IT. Тобто, необхідно вказати не Js чи Js, бо ці поля допусків відносяться до системи вала та отвору, а IT10/2. Це означатиме, що пів допуска в "плюсі", інша - в "мінусі". Немає лінійного розміру ширини фрезування у другій площині. Допустима похибка кута 10 градусів не вказана. І останнє, на шорсткості Rz20 буде байдуже, з одної точки робилась та деталь, чи з декількох. Це досить шорстка поверхня. Звичайна після токарної обробки Ra12,5. На нормоконтролі не працював, це те, що "впадає в око" з першого погляду.

Перекосу не може бути, бо різьба буде направлятись циліндричним тілом, там, де йде подряпина. Може бути неспівпадання кроку, бо можна слабо або сильно натиснути.

А нічого не буде. На прашці нарізана різьба, з профілем, близьким до теоретичного, тобто гострі вершини і з більш глибоким прорізанням для одержання певного зазору. На гайці значно більші радіуси скруглення вершин і ще невеликий зазор. Тобто, в гайки внутрішній діаметр десь 11 мм, може, навіть бути +0,1 мм. Можна було зробити експериментальну гайку і було б усе видно. З язика зняв.

Самокритично. Отож. Залишити креативненьку подряпину - і діло в шляпі, увігнавши розмір у мінімальний допуск.

До речі, цікаве відео з модернізації та підвищення точності карусельного різцетримача. Має сильно зрости точність позиціювання, бо опора різцетримача - то зубці, і якщо вони більш-менш чисті, а вони будуть залишатись чисті, бо вищі за опорну площину, то кожен раз різцетримач буде ставати точно на те ж саме місце. Зношення зубців ніякої ролі грати не буде. Це не трилюфтова пальцева схема (а люфт з'являєтся в трьох місцях: штопорного пальця в отворі чи пазу, бо йде зношення, штопорного пальця в різетримачеві, бо вільне його пересування передбачає зазор і між різцетримачем і центральним болтом, яким він затискається, тому і трилюфтова, і що там не роби, а похибка у вузлі вже запрограмована) звичайного різцетримача. Повинна зрости жорсткість вузла, бо велика кількість зубців буде перешкоджати зсуву різцетримача у будь-якому напрямку. Які будуть зауваження? Може є пропозиції для додаткової покращення роботи вузла чи технологічності?

На габаритних, не призначених для цього самоварах важко підлізти до зони обробки. Полки різцетримача такі, що на них можна було гойдалку робити, від затяжки болтів можна було зіграти дуууже гарно. В ДИПа були накладки на супорті, які вільно пересувались, тому оті 0,03 мм і набігали, то оправдуюсь, що в діаметр не попав. Коротше, верстат класу ГН - гімняніше гірше, ніж нормальний. Та й обертів для таких малих діаметрів не вистачає... А тут ще в цеху було темно, мов у ж (то нецензурно) у не (то неполіткоректно), коротше, зовсім ні (знов нецензурно) не видно. Всліпу, за базової точності в 0,1, а з того самовара кращого було не витиснути, втулив 0,01 в мінусі. Годинник був відновлений. Прийшов один мужик під час тої роботи і питає: "що ти там бачиш?" Кажу: "Бачу різець, бачу деталь, бачу, як по різцю стружка сходить". Поганенько, бо ж темно, але-таки перелічене бачив! Коротше, був у черговий раз посланий.

Так то ж Одеса. Вміє людина відбитись від противної роботи. Талантище.

Не повірите, але то всьо фігня! Був в мене такий один замовник, ну, такий, що не можна було послати, хоч і дуже потрібно. У ті часи працював на ДИП300. Машинка чудова, 16 кВт двигун, різець висотою 36,6 мм, коротше пєсня. Приходить він і каже: "Потрібно виточити вісь анкерного хода будильника". Ну, знаєте, раніше їх трохи було, тих будильників, такі здорові, на столах стояли, красувались. Цокали голосно анкером. Діаметр вала анкерного хода - 2 мм, шийки під підшипник (там ковзання вже не пам'ятаю, наче в латунному корпусі) 0,53 мм, коротше, швах. Відповідаю: "В мене патрон не візьбе того дріб'язку". До речі не кривив душею, бо патрон на 315 мм брав десь з 8 мм. Він, зараза, не розгубився: "Я все продумав, ось свердлильний патрон, він гарно бере! Отак і робив з нарубаної в розмір, ну майже в розмір заготовки з проволоки 2 мм, на яку сідав анкер. На одній шийці пролетів на сотку, але як попасти, коли там, наосліп все точилось, в цеху приємні сутінки, а після найніжнішого дотику і проходу той самовар знімав 3 сотки, і що ти скажеш отій залізяці, що важить 6,3 тони? До речі, після тої роботи, точно знаю, що найважче у малих розмірах. Ніколи не вгадаєте. Точно по центру виставити різець. Бо неточність у 0,02 мм вже недопустима, він має йти абсолютно точно по центру.

Ви - небезпечний електрик, та Ваші методи похвальні і гідні наслідування. Добре, що в мене 3 фази, то не заморочуюсь.

Трошки не так. Для збільшення опорної довжини необхідно ставити підшипники навиворіт. В книжках багато є цікавого. Не вдається втримати в голові навіть малу частину.

Там стоїть двигун синхронною частотою обертання 1000 об/хв (940-970 об/хв). Вони дійсно легко стартують без пускових конденсаторів. В разі, коли двигун більш швидкісний, 1500 або 3000 об/хв, то вимоги до пуску зростають і зростає потреба у пускових конденсаторах. Двигун 2,2 кВт на 3000 об/хв, завантажений валом строгального, що тугенько обертався, почав нормально запускатись з 400 мкФ, при тому, що оптимальна робоча ємність склала всього 120 мкФ. "Васток дєло тьомноє". Без відомого "методу тика" не вдасться обрати потрібну ємність робочих та пускових конденсаторів (нє, ну, якщо мати щастя або вагон досвіду, то попасти можна з першого разу). Буває, що не хоче стартувати - ознака малої пускової ємності, буває, що сильно гріється в роботі - ознака, що багато робочої ємності.