knife_life

Перший - алмаз (маркування є АС6). На мою думку - на металевій зв'язці. Профіль круга 1ЕЕ1, ніби. Зерно 50\40 мікрон, якщо вірити напису. Душевні такі габарити. Для заточки різців я ніколи не мав змоги спробувати алмаз на металевій зв'язці, весь час тільки на бакелітовій (як на вашому другому кругові), тому не знаю, чи зручно це буде робити. Ножі алмазними брусками на металевій зв'язці точаться нормально :-) . Зерно, я думаю, дрібнувате, в тому сенсі, що буде повільно сточувати матеріал. Тобто, цей круг для фінішної заточки, на мою думку (сам точу на 80\63). Другий круг - думаю, теж алмаз, на "бакелітовій" зв'язці (на органічній, а що вже там точно - то нам не важливо, думаю). І теж такий, приємний по габаритам. Нажаль, даних про зерно немає, але тут все просто - точніть акуратно сталь на першому кругу, типу зашліфуйте полоску в сантиметр - а потім половину прошліфованої полоски шліфоніть вже цим другим кругом - і порівняйте, де поверхня грубіша. Нам же не по ГОСТ щось цим кругом шліфувати, а чисто для себе - тому так стане ясно, грубший другий круг від 50\40, чи дрібніший)) Третій круг - мабуть, карбід кремнію зелений, 64C. Але яке зерно - нічо не можу сказати. Шукати якийсь круг з відомою зернистістю, і перевіряти попереднім методом - ну, якщо настрій є. Останній круг - на 90% алмаз, як на мене. Може, ельбор, але я так мало бачив ельборів, що дуже сумніваюсь. А схожі по виду алмази бачив. Зернистість, мабуть, можна теж порівняти з першим кругом, при шліфовці чогось пробного. Щодо використання - здається, 4post тут писав, що використовує круги такої форми для проточування канавок (стружколомів) на різцях. Але, ніби, там радіус був менший. Однозначно, перші два круги гарні, в куркульському господарстві полюбому не пропадуть :-).

У мене від жадібності аж серце пару ударів пропустило :-) . Потім згадав, що приспособити те все нікуди, і трохи попустило. Але з задоволенням порився б в таких кучугурах, пару десятків кг ще знайшов би куди висипати вдома))))

На каналі в I.V. є проект "Токарний на долоні". Хоча, звичайно, там на 90% іграшка, але працює (і знімає до 1мм на діаметр, за прохід, для демонстрації. І прохідний отвір в шпінделі - 16 мм). Поки у мене не було 1Д601 - я б навіть на такий погодився:

+

З віслюками не знайшов, а от привід від коней, судячи з усього, бував:

Пружина - з високою імовірністю щось типу 60С2. Люблю цей матеріал для всякого інструменту кованого, і як заготовку для токарки. Єдине, що мені здалось - трохи сильніше вуглець вигорає при гартуванні, але я просто припуск більший залишаю. А, ще (суб'єктивно) - ржавіє швидше, ніж щось типу ШХ15. Ножі прямо в процесі заточування ржавіли. Існує нічим не підтверджена думка, що кремній так впливає. Але, можливо, все це мені привиділось, і деталь з умовної У8 ржавіла б так само швидко.

Звичайно, шановний ТС давно вирішив цю проблему, але, раз вже тема піднялась, то і я свій досвід напишу. 9ХС брав з убитих розгорток. Якщо вони малих діаметрів, то цільно 9ХС, якщо великих - хвостовик із чогось типу сталь 40, чи 40Х. Не знаю точно, який граничний діаметр, коли вони ще цільні - але треба пробувати на іскру чи травленням в кислоті (по різному травить ці сталі). Звичайно, для ножа мені не сподобалось таке джерело матеріалу, дуже парить сточувати зуби. Але для токарки може бути ок.

Якщо вірити написаному на Алі - то, по вашим лінкам: - перший частотник - вхід три фази 380 вольт - вихід три фази 380 вольт. Про частоту написане щось дивне, типу до 0-999 Гц. Невже таке буває за такі гроші??? - другий частотник - вхід одна фаза 220 вольт, вихід - три фази 220 вольт. Частота від 0 до 400 герц заявлена. Але у вас цей лінк веде чисто на окрему виносну панель управління, за 755 грн, без частотника (про всяк випадок уточнюю). Векторний чи скалярний - я на обох не зрозумів((

Дійсно, варіант. Навіть не просто варіант, а саме те, що треба. Не знав, що вони такі існують, думав там якісь обмеження, і управління може бути тільки DC. Дуже дякую.

Доброго всім дня. Можливо, хтось може підказати, що можна підключити до релейного виходу умовного терморегулятора, щоб це "щось", в свою чергу, або безшумно управляло спіралями електропечі спротиву, або видавало сигнал у вигляді постійного струму, для управління SSR реле? На релейному виході - 220 вольт змінного струму. Колись вище в темі пан softm писав про оптосимістор (якщо я його правильно зрозумів), але я сам не зміг розібратись. Точніше, я подивився, що оптосимістори самі управляються постійним струмом (ті, що нагуглились). Просто я в електроніці погано розбираюсь, на рівні зібрати примітивну схему по зразку, тому не впевнений, що зможу зрозуміти складну конструкцію. Одним з варіантів для себе бачив підключення до виходу терморегулятора якогось звичайного AC-DC перетворювача, а вже на його вихід - SSR реле. Інтуїтивно - виглядає якось підозріло. Чи буде працювати?

Закинув вчора трохи грошей, оскільки інакше не складається, а допомогти хотілось би.

Доброго вечора. Порадьте, будь ласка, нормального майстра по премотці електродвигунів. Звичайний асинхроний двигун, з короткозамкнутим ротором, зірка\трикутник, 0,5 кВт 2730 об.\хв. (чи 2780, цифра потерта). І дуже цікавить орієнтовна ціна (бо, можливо, не варто заморочуватись). Бажано Київ, але, якщо це економічно виправдано - то можна і інші міста, я перешлю за власний рахунок по Україні.

Угу, схоже трохи на ботів. Зате, як мінімум, обговорили тему трошки. Раптом комусть пригодиться свіжа інформація? Правда, осцилограф - річ настільки специфічна, що, мабуть, якщо людина твердо вже знає для чого йому треба таку штуку - то і знає місця, де можна купити.

95% - бормашинка :-)

Що характерно, я теж таке читав, і тому теж боявся заморочуватись із цементаціїю. Дуже дякую за ваш коментар, тепер спробую при нагоді. Правда, у мене не ніхром, а фехраль, в котрому багато заліза - але аргумент про окислення атомарного вуглецю до СО2, в камері печі, залишається валідним для будь-якого матеріалу спіралі. Що дивно, я навіть зустрічав твердження, що камерні печі, із спіралями в камері, не придатні для роботи з захисною атмосферою, утвореною СО2 - саме через псування спіралей. Навіть муфельну неробочу купив, під всі ці цементаційно-захисноатмосфері справи, але війна все зупинила.

На пічці із характерною для даної теми габаритів камерою (100х100х300) потужністю 1.3 кВт, при нагріві до 1050 градусів , і витримці на протязі 20 хвилин - десь 55 градусів на зовнішній поверхні мав (міряв мультиметром). При відпалі, коли +-650 градусів пару годин - стінка десь 35 градусів. ШПГТ 100мм + МКРВ десь 25-30мм. Тобто, ніби прийнятно виходить, для домашнього використання. Хоча, якби робив заново - додав би ще міліметрів 20 чи МКРФ, чи навіть скловати (в зовнішньому шарі не буде температури вище 100 градусів, там і скловата вічність проживе, але я її ненавиджу, бо колюча). Але я уявляю, як би мене давила жаба, якби спіраль довелось міняти швидко, і нову спіраль довелось би якось по іншому розміщувати в камері, по причині того, що самому зробити габаритну копію не вийшло б (чи по причині неможливості навивки на малий діаметр, чи ще чогось).

Знову влізу з питанням. В плані нагріву у фользі, мені здавалось, що перед гартуванням народ якось ловко виймає заготовку з конверту. Глибоко тему не копав, не розумію, як там борються із підстужуванням, але таке запало в голову. То я неправильно запам'ятав, і гартування відбувається прямо в конверті?

Доброго вечора всім. Перепрошую ТС-а за деякий офтоп, але форум так стиснувся, що хочеться скористатись активністю, поки вона є хоч десь :-). Я, як і пан ZeS, спокушаюсь перевагами нагріву в соляних ваннах. Але, в силу своїх інтересів, окрему піч будувати не хотів. Гартую заготовки із значним припуском, можу ігнорувати вигорання вуглецю та окалину. Однак, після появи умовного мікро-токарника, з'являються деталі, котрі хотілось би гартувати в уже готовому стані, або з мінімальною обробкою після гартування та відпуску. Наприклад, вісь для розкладного ножа. Тобто, деталі габаритами порядку пари сантиметрів довжиною. Забугорні чіпмейкери часто не паряться, а гріють газом якусь одноразову ванночку, з бурою (частіше всього), в якій лежить деталь. У мене електропічка, і я б хотів там теж гріти якусь мікро-ванночку із сіллю. І от питання - якщо я хочу гріти маленькі деталі із нержавійки, типу 40х13, 50х15мф, 95х18 - яку сіль обрати, виходячи з критерію мінімальної шкоди для здоров'я та, дуже бажано, не супер-екзотичності і не супер-високої ціни? Просушену буру взяти, і не паритись? З хлориду натрію, ніби, несмачне щось летить, принаймні, як в горні на ньому зварювати. Бо ще ж бажано, щоб і відмити цю сіль потім нормально можна було :-) P.S. Пан Nik, приємно знову бачити вас на форумі. Сподіваюсь, у вас хоча б в загальному все ок.

"Шойгу з Герасимовим нарешті дали боєприпаси" (с)

Доброго дня. В більш-менш нормальній пічці для ТО - ціна спіралей є відносно малою частиною загальної вартості, а залежить від якості спіралей багато. Тому я б просто не ризикував витратити багато часу на виготовлення пічки, де спіралі будуть із незрозумілого матеріалу. Поясню свою думку - габарити спіралі задаються потужністю, яку ви хочете від неї отримати, а від габаритів залежить, як ви ту спіраль розмістите в пічці (якщо планується камерна піч). Довга вузька спіраль кріпитиметься не так, як коротка широка. Відповідно, якщо ця спіраль або не витримуватиме ваших температур, або просто погана і горітиме, або чисто від старості згорить - то ви змушені будете зробити самостійно її копію. Або капітально морочитись із переробкою кріплень для спіралі. Якщо у вас буде варіант - розкласти спіраль в пазах, в стінках камери, то може виявитись, що переробити кріплення вузької спіралі під широку (пази розширити) - взагалі не вийде, без заміни стінок камери. Вигляда сумнівно, я б не став витрачати час. Але, можливо, є форумчани, котрі так робили (і мали успіх) - буде цікаво прочитати.

Підкажіть, будь ласка, чи є десь на Алі нормальні різьбоміри, метричні? Сміття там навалом, не проблема (де кроки менше 0.75 - практично непридатні). А хотілось би нормальний.

Трохи схожий на 1601 (який типу багатий родич 1д601). У самого-то 1д601 супорт, відносно цього, зовсім убогий, навіть в кращих моделях. А це красівоє. І настільки гарне, що я почав сумніватись у своєму визначенні - адже станина на ваших фото, візуально, _дуже_ довга, як для таких мініатюрних станків. І не видно прорізі в ній, в котрій ходить болт, що тримає супорт (хоча, може, там якийсь захист від стружки закриває її). Але супорт ваш прямо надзвичайно схожий на 1601. Загадка :-)

Стакан, плюс-мінус, зрозуміло як зробити - а от вусики на ньому - я щось не розумію. Правда, я нагуглив радянський патент "Штамп для вырубки пазов на концах профилей и труб", який, ніби, вирішує таку задачу. Але мозок у мене вибухає при спробі усвідомити конструкцію, описану в патенті. Гуглив просто з цікавості, повторювати конструкцію наміру не маю :-) .

Дякую.