knife_life

Докину свої 5 копійок. Давно лежали компоненти, а потім надихнувся цією темою, і взимку перепакував. 12 вольтовий акумулятор, паяний, 3S1P. БМС така ж, як на фото VARI2007, акумулятори Sony\Murata US18650VTC6, на 3100 мА*год, 30А віддають. Брав їх на Nkon. Рідне зарядне не став мучати, там було щось типу 450 мА. Вставив роз'єм 5.5 х 2.1 в сам корпус акумулятора. Зарядка збірна: через роз'єм 5.5 х 2.1 до акумулятора підї'єдную плату CC\CV на 3S, з Алі, на ній USB Type C. До плати підключаю тригер QC2, виставлений на 12 вольт (теж міні-плата з Алі), а в неї - зарядку з QC2\3. Просто тому, що в мене вже були і такий тригер, і зарядка. Але, звичайно, замість тригера + зарядки можна підключити будь-яке джерело 12В до плати CC\CV. Можна було CC\CV плату вкинути в корпус, та треба було морочитись із кріпленням, тому не став. Від користування оновленим інструментом отримую масу задоволення, наглухо забув, що таке саморозряд акумулятора :-) , і ємність виросла в 2.5 рази мінімум.

Вітаю, частотник на такому станку - дуже приємне доповнення. Але що дивно - на тому мутанті, котрий ви бачили у моїй темі, стояв 0.37 кВт двигун, і я чогось підсвідомо вважав, що така потужність адекватна. А тепер подумав - якщо свердло 6-6.5 мм максимум, то 120 ват там повинно вистачати. А 0.37 у моєму поставив попередній власник, котрий був столяром, і свердлив перовими свердлами (я гарантую це, бо купив станок з намертво віржавілим пером на 20 в патроні :-) ).

Доброго всім дня. Давно хочу повірочну і розміточну плиту, невеличку. Маю станок 1Д601, і нічого такого, що б перевершувало його габаритами, більше не маю і не планую навіть теоретично, по причинам воєнної невизначеності. Все, що мені потрібно, влізає в 200х200 із запасом. Чи варто заморочуватись, і взяти плиту 250х250 ? Бо економія на копійках і міліметрах, теоретично, вилізає потім у значні обмеження ;-) Плита розглядається б\к "зі зберігання", тільки під перешліфовку. Шабрити саму плиту після того не планую. Реально потреба періодичної роботи з нею - це 20 відсотків мотивації її купити. 80% мотивації взяти плиту: "Ну, давно хочеться, трохи роботи є, а тут ще уб'ють раптом - а я плитою не погрався". Чи бачить шановне товариство в описаних умовах якісь аргументи за те, щоб взяти 250х250, а не 200х200 ?

Але ж тут цікаве питання, яка саме частина з пари "конус на шпінделі"\"конус в патроні" крива. Чи, можливо "більш крива". Якщо кривий патрон, то, підігнавши по ньому конус шпінделя, ви надасте цьому конусу нестандартного профілю, і наступний патрон не буде до нього підходити. З іншого боку, здається, ви ж плануєте поставити цей патрон, умовно, назавжди. Тому, мабуть, це не проблема в даному випадку. Я так, більше підтримати тему.

Пишу в "Балачках", бо тема напів-флуд. В результаті збігу обставин (ну, лопухнувся, коротше кажучи) була куплена невелика сверлилка-мутант, в неочікувано паршивому стані. Я виставляв мутні фотки в неанонімну опізнайку: http://chipmaker.com.ua/index.php?/topic/17875-допоможіть-визначити-модель-сверлилки/ Власне, стан даної покупки і був причиною пошуку іншої сверлилки, звідки і тема про мотор. Девайс помірно дохлий - колона більш-менш жива, хоча і ржава, піноль не люфтить, але шпіндель заржавів, підшипники в ньому взагалі були без слідів мастила, і заржавіли теж злегка. Хід пінолі - 40+ мм, а не 50, як можна подумати по лімбу (лімб взагалі лівий, показує менше переміщення, ніж ж реально) Всі 4 підшипники - радіальні. На шпінделі - не конус, а різьба М10х1.5, і в стандартному патроні під B12 теж нарізана різьба. Ну, биття, звичайно, велике (поки нічим поміряти, але на вильоті в 60 мм - десь міліметра півтора, на око). Основа станка - без Т-пазів, і без отвора під вихід сверла. Шків на движку - без шпонпаза, і без отвору під кріплення гвинтом. А вишенькою на тортику - движок (АИР 63В4ПУ3 - 0.37 кВт, 1320 обертів*хв) горілий, лол. Із плюсів - піноль не люфтить (він дуже мало б\у, судячи з усього), є можливість виборки люфта пінолі, прорізь із двома гвинтами. Досить масивний, як для такого розміру - 28 кг. Доля у нього планувалась проста - стояти в селі, і сверлити, може, 100 дірок на рік, та й то не факт, просто щоб не дрелькою. Іржу я умовно віддер щіткою, відмочив все мастилом, пополоскав "Калошею", недбало змазав, і думку гадаю - як би раціональніше зробити: 1) здати на металобрухт. Відверто шкода, не такий він і дохлий, щоб у брухт (хоча движок туди поїде, хто там його мотати буде, він рядовий). 2) подарувати комусь в тому вигляді, що є. Ну, трохи давить жаба. 3) купити аналогічний движок, плюнути на погані підшипники і биття сверла, і користуватись. Дірки сверлити, може, і буде, хоча при такому битті інструменту - паршиво) 4) новий двигун + замовити в когось заміну підшипників (сам не стягну їх) + на існуючу різьбу шпінделя намертво накрутити перехідник, і потім проточити його під В12 5) новий двигун + замовити в когось заміну підшипників + виготовлення нового шпінделя Варіант 4 мені подобається найбільше (чисто фінансово, не треба робити новий шпіндель же). Але не ясно, який там стан шпінделя під підшипниками.

Ви не повірите - я постійно дивився вашу тему по відновленню станочка, і навіть не ворухнулось нічого в голові, що у мене в руках було щось схоже. Зараз вже бачу знайомі деякі деталі :-). Дійсно, у мене мутант був. Покійний власник був рукастим дядьком, але потім те все стояло занедбане, хоча і в приміщенні, чим і пояснюється стан. Шпіндель мені відремонтував пан Куляста Блискавка (бартерна операція). На заміну горілого - купив такий же движок на 0.37 кВт, 1300 обертів\хв, з можливістю роботи від 220. Зібрав все до купи, все працювало. Биття після ремонту стало мікроскопічне якесь (міряв, але забув) - тобто, я задоволений результатом. Але, звичайно, цей девайс незручний у мене вийшов - ні т-пазу, ні отвору під вихід сверла (постійно думаєш, як би не заїхати в стіл), та й піднімати\опускати голову не кайфово. Але свердлив нормально, і я був задоволений. Однак, користувався ним мало. Станок стояв не у мене, і з початком війни все це стало недоступне для користування. Мріялось, що я ним зможу свердлити твердосплавними свердлами гартовані матеріали (бо жорсткий і не люфтить, не б'є). Звичайно, зараз смішно про всі ці плани згадувати, тепер би дожити до кінця війни, в більш-менш цілому стані, лол. Вдома юзаю кривенького китайця, і він значно зручніший (тільки треба підпирати рухомий столик, бо відгинається сильно). Китаєць люфтить, мотор мутної потужності, колона тонка - але мені ок.

Лайк, візуально дуже сподобалось. Тобто, я розумію, що паралельне відкриття дверцят - прям було б модно і молодіжно, але для відпуску, мені здається, такий варіант цілком хороший. Єдине, що викликає деяке занепокоєння - чи не замкнуть спіралі, коли від циклів нагрів\охолодження трохи деформуються? І кілька питань по матеріалам, для себе: 1) Який термоізолятор всередині? Щось типу МКРФ? Якщо не секрет, де брали? 2) Чим фарбували? Знов, якщо не секрет, де купували, скільки приблизно коштує? Бо я в свій час не знайшов недорого варіанта чорної термостійкої фарби, і довелось замазати серебрянкою, не естетично. 3) З чого подова плита?

А замість кінцевика - просто вимикається реле, кнопкою (у мене так зроблено теж, але ще і кінцевик є). Щось мені здається, що я по цій же картинці і робив управління в свою пічку :-)

Простенький - це більше як у shurap на Ютубі (у нього в кожному відео він є). Тим більше, що і задача у них однакова - шліфовка площини клинка, і конструкція шліфувального елемента однакова - безкінечна наждачна стрічка на ролику. З іншого боку, shurap не займається складаними ножами, а, тим більше, фліперами (де площинність клинка особливо важлива). Тому станок у нього грубіший. Цілком імовірно, що для роботи над складаними ножами - станок з даного відео буде кращим значно. Але ціна.

А вона ж сталева, ця стійка, правильно? Якщо так, то її буде геморойно приводити в порядок, в плані підшабрити загартовану сталь. Я не спеціаліст, просто це перше, що в голову прийшло, на основі старих тем та відео про ремонт\виготовлення повірочного інструменту.

Зробіть тему, чому б і ні? Завжди приємно подивитись, як люди щось для душі роблять.

Задача не фантастична сама по собі. Але всі ці криволінійні поверхні, точні кути при маленьких лінійних розмірах - претворюють її в роботу або для ЧПУ, або для серійного виробництва на універсальному токарному, шляхом використання точного фасонного різця. А такий різець не всім хочеться робити, кропітка задача. Я сам покрутив ідею в голові, і зрозумів, що не осилю такий різець зробити. Хоча сама деталь, за розмірами і матеріалом, навіть моєму мікро-станку під силу. Ну, може воно, по заводу, взагалі штамповане, але про цей варіант я мовчу :-) .

Нова - півтори години, судячи по тестах. Але впевнений, що в усіх активних користувачів вже перепаковані батареї, із помітно більшою ємністю. Тому, може, і дві години. Як на зараз - малувато, але девайс специфічний просто. Тим більше, наскільки я розумію, ТС із умовного клубу любителів такої моделі, а в клубах за інтересами - зовсім інші оцінки предметів інтересу. Як фанат ножів я гарантую це на 146%, лол.

:-) Так-то я сумніваюсь, що і за 4К хтось захоче вигризати 2 кг титану, але в ножовій справі бачив іноді такий нещадний демпінг, що тепер обережно оцінюю, хе-хе.

Бюрократія. В більшості місць треба пройти сім пекельних кругів, щоб організувати і виконати такий продаж. Без всякої вигоди для себе, підкреслюю (для себе = для того, хто буде морочитись з продажем). А власнику підприємства (чи землі під ним, чи споруд на землі) - такі копійки глибоко пофіг, а очистити територію потрібно. Аж до "Нову шліфовку в лом" (с). Все в мартен.

Підозрюю, що якби топікстартер надав хороші бізнес-вимоги, то за результатами треду могло б бути якесь ТЗ для виконавця. Де можна було б говорити проо якийсь вибір технологій, і т.д. А так, здається, не буде значної користі. ТС, виглядає так, що ви хочете досить складного (а тому дорогого), і при цьому, можливо, не усвідомлюєте, наскільки дорогого. Титан - дорогий і непростий в роботі матеріал, позолочена пластикова кришка вийде дешевшою, без жартів. Пр всяк випадок - заміряв рандомну кришку ноута (свого) - 230х360мм приблизно, і товщина біля 6.5мм. Візьмем найпростіший гарантований спосіб зробити вашу кришку - фрезеровка з цільного листа. Литво не розглядаєм, зварку з частин поки теж. Такий шматок титану (заготовка) буде важити біля 2.5 кг, і коштувати десь від 2.5 тисяч грн. Далі вашому майстру потрібно буде видалити з цього шматка зайве - це десь майже 2 кг піде в стружку. Титан обробляється важко, і я дуже здивуюсь, якщо хтось візьметься хоча б за 2 тисячі гривень з листа зробити заготовку (без красивої обробки). Отже вже маєм мінімум 4.5 тисячі гривень, а до готовності товару ще далеко. Можливо, я радикально помиляюсь в розрахунках (але думаю, в меншу сторону, лол), то нехай форумчани поправлять. Можливо, зварити із шматочків було б вигідніше, але варити тонкий титан теж треба вміти, майстер буде не дешевий (про нюанси я мовчу вже). Про варіант із штамповкою не заїкаюсь принципово, бо без чашки валеріанки не можу уявити, скільки вам штамп коштувати буде. Але можливо, якби ви описали точніше, яка та кришка по формі повинна бути - якої товщини, що і як до неї повинно кріпитись, як вона сама кріпитиметься до корпусу і т.д. - то поради були б точніші, а деякого скептичного сарказму було б менше. Може, сторгувались би на тому, що вас влаштує плаский тонкий лист титану, з гвинтовими кріпленнями рамки (котра тримає матрицю), та й все. А рамка екрану і кріплення кришки до корпусу (шарніри) - типу штатні залишаються. Тоді б це було всього-навсього дорого, але реально. А так воно виглядає і дуже дорого, і дуже малореально.

Ой. Перепрошую, неуважно прочитав. Для однофазного дійсно не пройде.

Не впевнений, що максимально дешевий, але 1500 грн за 0.75 китайських кВт: https://www.aliexpress.com/item/1005001920691991.html У мене такий з осені 21 року крутить 0.37 кВт двигун на станочку. Він скалярний, звичайно, і на частотах типу 3-5 Гц потужності мало, але загалом мені подобається. Старт\стоп виніс окремо, а крутилку частоти залишив на частотнику. Вище 80 герц не пробував крутити двигун, чогось стрьомно)))

Не від найменшого. Просто від багатьох циклів "згинання-розгинання", і тим швидше, чим на більший кут відгинається. При криволінійному різі - полотно гнеться не дуже сильно, в порівнянні з тим, як воно перегинається на колесах, тому це навантаження, на мою думку, практично не впливає на час життя полотна. Але пиляти криволінійно, при моїх руках, було не дуже просто. Виходило не дуже точно. Ну, там де радіус 20мм - там ок, кут спилювати зручно. А випилював з МДФ заготовки на ролик до гріндера - там припуск залишався великуватий, як на мене. Я бачив десь (у канадця, ніби), як випилювали круги одразу на осі (вісь кріпилась на столі), але то вже трохи циркова вправа :-) . Нічим не можу довести свою думку, крім невеликої кількості спостережень, але мені здається, що значна проблема в малих китайцях в поганій якості коліс та їх кріплення. Все трохи некругле, не збалансоване, не жорстке. Можливо, акуратно зроблений станок таких габаритів (але більшої ваги трохи) - не вбивав би так полотна. Можливо, такі станки існують (серед старих моделей, виготовлених не в Китаї, або ранні "китай для Європи" чи "китай для США"), я не знаю.

Складне питання. Я ніби користувався акуратно, в натягнутому стані не зберігав - але десь півгодини чистої роботи - це в мене був максимум. А так і менше було, звичайно. Причому полотна і для малої, і для великої я брав рівно в одній і тій же конторі, однакової марки, товщиною 0.65, просто різної довжини. І на малій вони рвались швидко, а на великій затупились штук 5 (і одне якось порвав, але не згадаю, як). Я питав на Ютубі, під відео якогось американського столяра, чи довго живуть у нього полотна на маленькій пилці - він відповів, що не більше 40 хвилин - година (і я був би радий тоді, якби у мене так вийшло). Я навіть думав якийсь лічильник годин роботи поставити, щоб розуміти, скільки ще протягне полотно, лол. Найбільш прикро, що через деякий час роботи, коли пилка вже потріскалась, але ще жива, вона стає дуже чутливою до неакуратного поводження. Трошки крутнулась заготовка - і розірвалось полотно. На більшій же пилці, на неновому полотні, я _зігнув_ полотно, коли заготовка крутнулась (погано базу на дровині зробив). Тобто, хвиля така утворилась на полотні, в межах пластичної деформації. Зняв, молотком чуть поправив, і пиляв далі (кривувато, правда). Тобто, довга експлуатація на більших колесах - не знизила міцність полотна. А перестав я користуватись малою пилкою, коли за один день порвав три полотна. Не назву себе багатою людиною, і ці півтисячі гривень на той час - тупо відбили бажання вмикати пилку (20 баксів). Ха, я досі пам'ятаю ті відчуття, типу, "який бездарний про...б грошей". Травма, гг. Але сам такий інструмент я дуже люблю. Тому купив пилку на 250мм колесах, і вона вірно служила для заготівельних задач. Штук 100 різних брусків напиляв, із дров, габаритами від "на олівець" до "на ручку молота". А то стільки прекрасного матеріалу йшло в піч, аж жаба давила. А так - яблуня, вишня, алича, горіх, груша, бузок, акація, ірга, глід, карагана, бузина, тис ягідний, etc. - все стає джерелом красивого і досить екзотичного матеріалу. Ну, а клен, береза, ясен, каштан - просто матеріалу. Це все, що пиляють по посадках, чи зеленбудівці по місту. Тобто, халява, якщо говорити про об'єми в пару мішків, а не камаз :-). Маленька пилка з такими задачами не справлялась майже ніяк, доречі. Але це не всім треба, я згоден. А ще в маленьких - і дешевих - пилках паршиве майже все. Стіл часто штампований з листа (як у джета цього), з невідомою геометрією, і трохи гнеться. На столі нема пазу - тобто, неможливо використати приспособи для паралельного відпилювання, (типу як міні-пилорама, щоб пиляти дощечки чи шпон, дуже класна можливість), чи для пиляння під кутом. Штатний паралельний упор - повне Г., дуже відгинається по дальньому краю, і у мене був не перпендикулярний до стола. Шківи не ідеально круглі (по чіпмейкерським стандартам), що теж убиває полотна, доречі. Хз, не згадаю навіть всі інші гріхи, бо давно просто віддав її (продавати таке було соромно). Натомість в трохи більших пилках - столи масивніші та жорсткіші, хоча й алюмінієві, і з пазом, паралельним полотну, в котрий ставляться приспособи.

Якщо бюджет хоч приблизно дозволяє - згоден на 100%. Полотна будуть практично вічні (доведеться щось вирішувати з заточкою, звичайно). Потужності вистачатиме для заготовки матеріалу з крупних колод, і самі такі колоди нормально влазитимуть по висоті. Але розмір і ціна зараз - капєц просто. Тому краще вже на 250мм, ніж ніякої (і точно на 250 дуже сильно краще, ніж на 200 )

Дійсно, до війни ще брав останній раз. Тоді 1.1 грн за сантиметр приблизно коштували (з гартованим зубом. Однакова вартість була за 6 і 10мм ширини (0.65мм товщиною). А, і важливе для ТС - пилки треба брати в конторах, котрі їх самі варять з полотна, а не готові на умовній Розетці. Бо зварять вам і дешевше, і абсолютно довільної довжини. Тобто, якщо ви побачили супер-офігєнну пилку, але з нестандартним по довжині полотном - то беріть, і ні секунди не думайте про те, що таке полотно не купите - вам зварять яке треба.

А, якщо по висоті 40 мм - тоді так, можна непогано розпиляти таку дошку. Головне - упор прикрутити нормальний. АЛЕ. Верстати формату jet jwbs-8 супер-категорично не рекомендую. Ніякого виробника, навіть даром. Мій перший верстат був такого габариту. Там дуже маленькі колеса, пилка на них сильно перегинається, і дуже швидко рветься, це найгірше. Якщо пилка проходить півгодини чистої роботи - вже дуже гарно. Годину - це щось прекрасне, я такого не бачив. У мене ламались і через 20 хвилин. Пилки не дешеві, і дуже сильно прикро їх так втрачати. Полотно тріскається від перегинів, в багатьох місцях. Тому повторна зварка працює недовго. Ну, і на додаток - дуже малопотужний двигун, дуже повільно пиляє. Просто фізично боляче вмикати пилку, коли знаєш, що через 20 хвилин роботи це полотно порветься, а коштує воно пару сотень гривень (може вже й більше). Тому треба брати пилку, у якої колеса від 250мм діаметром. Може здатись, що це маленька різниця - 200 та 250, але полотна на пилках з 250мм колесами у мене працювали годинами, до повного затуплення. І або взагалі не рвались, або по моїй тупизні, коли заготовка прокручувалась. Це, типу, об'єктивні нюанси. Суб'єктивно - ще й пропил 80 мм - це мало. Напиляти заготовок із полін горіха, яблуні, вишні, сливи, груші, клена чи берези - в селі практично завжди можливо. Гарний матеріал, практично для всього. В магазині просто так не купиш (або дорого, або не тільки дорого, а ще й кубометрами). Але в 80мм влізають тільки тонкі гілки. І не тільки біда, що тонкі - а ще й біда, що з серцевиною. При висушуванні - воно по серцевині репне, на 90%. Тому (в таких малих заготовках) - пиляти треба вздовж, через серцевину. В ідеалі, заготовка повинна бути така, щоб серцевина в неї не потрапляла - тоді є шанс висушити нормально. 80 мм для цього мало, я переконався. Ну, це для заготівлі матеріалу, не всім треба - тому суб'єктивний критерій. Зрештою, почавши з такого мікро-девайса, як цей jet, я швидко розчарувався в його можливостях - але був зачарований самим типом інструменту. І купив собі китайця для італійців (Fox F28-186A), з колесами 250мм, пропилом 120мм, і двигуном на 0.42 кВт. Звичайно, б\у, і на ОЛХ, бо нову не потягнув би по ціні. Не гнався за моделлю, просто по параметрах вибирав. Різниця в роботі - тупо космічна. Разів в 4-5 швидше пиляє товсті деталі, пилки живуть годинами, не ламаються. Двигун гріється раза в три повільніше. А габарити і вага - не дуже більші. Тому я б дуже радив не поспішати з покупкою, а пошукати щось подібне такій, як брав я (типу Scheppach HBS261, по виду дуже схожа). Як мінімум - не беріть нічого на 200мм колесах, просто викидатимете гроші на полотна. А, і є ще пилки з колекторними двигунами (американські часто, та й старі європейські) - вони виють, як болгарка, я б таку не брав :-).

Вкину свої 5 копійок, як фанат стрічкопильних верстатів. Основне, що треба пам'ятати (як на мене) - така пилка значно складніша від циркулярки буквально у всіх аспектах. Її складніше налаштовувати, обслуговувати, експлуатувати ніж циркулярку. І вона повільніше пиляє. І хороші стрічки складніше знайти, ніж хороші фрези. Взамін вона може робити неможливе для побутових циркулярок - дуже високі пропили, дуже тонкі, і фігурний різ. А також працює значно тихіше, ніж циркулярка :-) . І дуже складно відпиляти собі пальці (циркулярки я боюсь, як сатани, з цієї причини). Криволінійний різ робив 6мм пилкою, найменший був R=20 (але в фанері 20мм товщиною). Але робити високі пропили на значну довжину ("вздовж двометрову дошку120х40") на маленьких верстатах, без доп. пристосувань, і щоб рівно - навряд чи можливо, особливо для початківця. З іншого боку, оскільки це типова задача, то на Ютубі дофіга відео про різні приспособи, для виготовлення дощок. В тому числі і з розширенням стола по довжині. Однак, це не буде дуже просто. Без приспособ, і без тренування - у мене виходять розпили тільки відносно рівні, і на дровах десь до 60 сантиметрів. Тобто, таку дошку потрібно потім ще стругати. Але для заготівлі екзотичного матеріалу - шикарна штука (тільки щоб пропил був від 120мм хоча б). Всяке поліно стає заготовкою. Тільки критично важливо зробити базу, щоб на столі це поліно не крутилось (якщо крутнеться - порве стрічку, можливо).