16М05А пригоди, ремонти, біди, ЧПКзація

[Наливайко 523]

Вітаннячка!

Давно думав почати тему про свого піддослідного, та не хотілось щоб це виглядало як у моєї племінниці "мама! дивись як я вмію! раз, два, бабах. вуевуевуе". Хотілось спочатку добитись якихось успіхів. Та відчуваю також обов'язок самому внести отриманих знань у спільну скарбничку.

Для свого розмашистого проекту мав сміливість купити станок на гідростатичних опорах, 16М05А. Станок доби пізньої перебудови, коли масштаби бракоробства впевнено зростали. Не знаю чи були люди у совку які цей станок любили, так як чув розповідь що станок(станки) привозили на завод, і невдовзі його прямо в коробці відправляли на металолом, іноді навіть не пробували запустити. В принципі такі ж історії чув від свого дядька бригадира про трактори, дивні були часи.

Станок задуманий як високоточний, замість шпіндельних підшипників гідростатичні опори. При даному діаметрі шпінделя зазор між шпінделем і опорами 0.05 мм, та при подачі масла під тиском 20 кг/см шпіндель спливає точно по центру, чудово амортизуючи свої вібрації. На виході чистота поверхні сталі до Ra 0.63, на кольорових до Ra 0.04 при мало не зразковій кгулості. Круто? І я так захотів, не знаючи реально скільки тих Ра і некруглостей мені потрібно. Мінус витікає з плюсу, для роботи гідростатики потрібна постійно ввімкнена маслостанція.

Тут було ключове слово "задуманий", а вийшла сира заготовка токарного станка. Бракованих деталей там хоч каталог складай, можливостей вдосконалити і покращити на дисертацію. Я вважаю, що як він в мене запрацює як слід, я справді зможу сам собі диплом виписати.

Станок був придбаний у Харкові, і доставлений на рідну Івано-Франківщину новою поштою. Що цікаво, як заявив 800 кг ваги станка, так по розрахунку вартості доставки і пройшло. Без задньої бабки, маслостанції, помпи ЗОР, поперечного супорту, того ж гвинта і всього, що на ньому лежало. Звісно без патрону. Теоретично, якби я просто доукомплектував напіврідним совком, можна було одразу ганяти. Але ж ні, в мене амбіції, я ЧПУ хочу. 

І почалось моє навчання одразу із практикою. Підготував собі майстерню, закотив по частинах станок в середину. Приклав лінійку до станини, все в фарбі, станина досконала. Зняв її із литої тумби і що ми бачимо

непролив, бракнуло чавуну щоб район болтового кріплення спирався на метал. Відповідно закручуєш болт, і ним скручуєш станину. Ну нічого, поправлю скориставшись американськими збройними технологіями. 

Підвісив станину на дровах, в різьбові отвори в тумбі вкрутив болти знизу, на які зверху накрапав воску.

На опорні площадки наноситься сталенаповнена епоксидна шпаклівка Devcon 10110, вона практично не змінює свого розміру після застигання, не росте і не сідає, тверда як бетон. Опускаю станину, зайве з боків випливло, хай все застигає. Якщо планується роз'єднувати такий пиріг, то одну з поверхонь тонко тонко натираємо з допомогою паперового рушника білою ваксою для взуття Kiwi, в ній багато парафіну. Через 8-10 годин за температури 20°С відділяємо одну деталь від іншої, пристукнувши по ній. Я станину знімати не планую, тому забив, просто склеїв їх.

Після застигання (здається 24 години) викручую знизу болти, різьбові отвори чисті, прикручую як слід станину до тумби. На один гріх (на давньогрецькій - промах) менше.

[Наливайко 523]

Ці станки в руках совєцьких токарів 6 розряду не жили і пів року, іноді через те що маслостанцію могли взагалі не вмикати, датчик тиску в осьовій опорі просто відрубали від системи, тиснули заднім центром і сверлами по сильніше, вбиваючи в смерть осьову опору. Ще на заводі перед покупкою індикатором поміряв радіальний люфт в обох опорах - 5 соток, як по книжці. Із заміром осьового була якась непевність.

Вже у своїй майстерні, на ходу згадуючи повісті із відомого форуму, став знімати шпіндель.

Перед усім знімаємо кришку ПБ, бачимо в стакані задньої опори вилочку включення перебору, її треба зняти першою. Далі випресовуємо задньою гідроопору разом з її стаканом

принцип простий, відкручуємо її монтажні болти із потаєм, поруч із ними є 3 різьбові отвори в стакані, в них рівномірно вкручуємо довгі болти М8, тим самим випресовуючи стакан з посадки. Не варто спішити і сильно тиснути на ключ, в місці під верхнім лівим отвором доволі тонка стінка передньої бабки, може там піти тріщина, тому краще трішки більше зусилля на 2 інших болтах і розбудити все киянкою. Про отвори в самому стакані: на торці середньої сталевої втулки видно 3 незайнятих різьбових отвори, ймовірно для кріплення гідроциліндру розтискання цанги; на верхній частині гужончик під шліцеву викрутку - це контргвинт, який мав би фіксувати від зміщення середню втулку; зліва надпиляний гвинт це вже я міняв - закриває отвір для заміру тиску в кишені гідроопори, їх тут два, тиск тут при здорових втулках має бути половина від тиску в системі гідростанції. Інфа труъ 100%. І так у всіх кишенях всіх гідроопор. Далі відносно все просто, зйомник стопорних кілець і накидний ключ дадуть можливість все зайве скинути.

Блукало запитання по форумах про осьову опору, як правильно розмістити внутрішню чавунну шайбу з проточками

- треба двома проточками до передньої опори, однією до бронзової шайби. Якщо скласти на столі опору, то ось що можна побачити

проточка діаметром менша, ніж бронзова шайба, дивиться в порожнину передньої бабки, отже ніяк зараз не працює і в принципі зайва. А так

 

 

бачимо, що проточка скерована в середину передньої опори, і може виконувати якусь функцію. При такому розміщенні витрата гідравлічної рідини вища, опори працюють так як повинні.

Витягнувши шпіндель не бійтесь, якщо загубите шпонки. Ці курві слюсарі всіх їх навмисно прослабили щоб легше було збирати, тому раджу заздалегідь купити шпоночний матеріал, 4 5 6 мм, і одразу всі шпонки в передній бабці міняти, які викликають підозри. Ну хіба що вам пощастить на тверезого збірника, я тільки за вас порадію.

Настала черга зняти кришу, одразу за фланцем шпінделя, забрали півкільця. Гартованою шпилькою М14 випресовую передню гідроопору. Гартованою, бо моя з будмагазину злиплася із гайкою. Ця шпилька мені багато роботи переробила.

Настав час наступних гріхів 

цей отвір живить всю передню і осьову гідроопори. Бачите де потемніння закінчується? Фактично отвір живлення на половину закритий, ось куди він дивиться

правимо бормашинкою до ось такого результату

Вибачте що доводиться ламати око на неякісній фотці, та придивіться до одинокого косого отвору одразу над нігтем великого пальцю. Цей канал використовується для заміру тиску в осьовій опорі, з'єднується із важливим кінцевиком, потемніння показує як він збігається із отвором у посадці передньої бабки, теж правимо до норми.

Всередині опори останній видимий грішок

Це вже результат ремонту. Білий метал це припой, свердлувальник промазав і пробив отвір одразу в 2 канали, потім щоб начальник не кричав заштифтував там все. Я цю погань викинув, зробив як слід, тримається.

Не лінуйтесь, зніміть заусню звідусіль. Все, можна зросити мастилом і пресувати передню опору на місце, зібрати осьову. 

 

Змінено 5 грудня, 2018 користувачем Наливайко

[Наливайко 523]

Настала пора задньої гідроопори. В першу чергу відкручуємо штуцер живлення, якщо посвітити ліхтариком всередину, 98% що якщо не побачимо, то запідозримо недобре. Я ремонтував такий станок одному доброму чоловіку, так в нього отвір живлення взагалі був перекритий. Розсвердлили не розбираючи, та в себе я все розібрав.

Задня гідроопора складається із чавунного стакану, сталевої проміжної втулки і бронзової втулки. Сталева зі стакану випресувалась легенько, тільки не забути гужон викрутити, вище про нього писав.

До речі про бронзу - матеріал втулок дуже ніжний! Мнеться на раз. Не бийте його, тисніть тільки через щось м'яке, дерево чи алюміній.

Для цих розваг скрутив з кутників і шпильок маленький пресик за день, озброїв його домкратом 4т. При розумному зусиллі бронзова втулка не піддалась. Зарядив свій 5 літровий балон вуглекислотою, поставив втулки в прес, зафіксував. Газом нагрів рівномірно до 150°, домкратом добряче підтиснув, а тоді в середину (там і є бронза) вуглекислотою різко пшик! Бронза остигла і одразу підскочила  швидко впипресував її. Цікава була пригода.

Це і є вершина совєцького станкобудування епохи перебудови. По високоточній формі канавок можна оцінити, як швидко міхалич п'янів прямо за станком, а в кінці не вистачило душевних сил дорізати канавку до отвору. За цю чортівню треба було річну премію зняти, але ОТК нічого не помітив. Все, досить жалітись, якби станок був добрий я б не зміг купити його за 15к грн.

Купа роботи для бормашинки трудівниці. Також треба досвердліти зливні отвори. Цього на камеру не знімеш, просто зверніть увагу і самі все зрозумієте.

Розсвердлюємо отвір живлення у сталевій втулці, пресуємо все назад за майже тим же принципом, тільки тепер гріємо сталеву втулку, поки бронза відпочиває в морозилці. Вставити бронзу треба швидко, бо через чудову теплопровідність бронза моментально нагрівається від сталі.

Мінус ще один брак.

[Golem 63]

Совецька якість, однако. Підпишуся, цікаво що там ще за сюрпризи. 

[Stebium1 3 381]

@Наливайко Смачно! Продолжайте!

[Наливайко 523]

9 годин назад, Stebium1 написав:

@Наливайко Смачно! Продолжайте!

"Батя, я стараюсь" (с) Люда

Але дехто засумує. Гілка в першу чергу не розважальна, а відображення мого погляду на ремонт цього станка, а це прийоми, цифри, таке всяке.

Якщо комусь цікаво, де можна почитати про гідростатику, надійне джерело тут Гарри Риппел Проектирование гидростатических подшипников.djvu В середині купа формул, які я не зможу застосувати, тому я того всього не читав. Та треба пам'ятати, що в паспорті до станка (його треба вивчити в першу чергу) рекомендують гідравлічне масло із ряду И-5А; И-8А; И-12А; ИГП6; ИГП8; ИГП14. Це не абсолютна директива заливати конкретну марку, станку потрібне масло із в'язкістю, яка є у вказаному діапазоні від 6 до 14 одиниць, чисте, без кислот. Від в'язкості залежить правильність роботи гідростатики, жорсткість опор, і саме від в'язкості залежить зазор, який закладають під час проектування, у нас він 0.05 мм. 

Зазор у осьовій опорі задається різницею товщин сталевого (справа) і меншого чавунного (зліва) дисків, сталевий відповідно повинен бути товстішим на 0.05 мм. Міряю свої, агааа, товщина сталевого плаває на сотку. Всього лиш сотка? Ні не всього лиш, а 20% від загальної величини. Заміри чавунного показали, що він тонший ближче до середини. Різниця товщин коливається від 0.035 до 0.045 (не точно до мікрон, так з мікрометру прочитав). Кинув бронзовий на плиту, покатав індикатором, а він вигнутий лінзою всередину бабки, можливо його даванули тиском під 50 кг, от він і поплив. Перепускні отвори теж треба правити бормашинкою. Всі три їдуть на перешліфування. 

Можлива і зовсім не рідкісна ситуація, коли у бронзовому диску випиляні канави чавунним через всілякі людські фактори, тоді слід його шліфанути диск як чисто.

Тепер зверніть увагу на кільцеві проточки на кінцях так би мовити посадок підшипників на шпінделі

3 проточки на передній опорі

і 2 на задній опори. Деякі надто ініціативні майстри пробують вліпити туди гумові кільця, щоб не протікало. Це безглуздо! Не робіть цього, ці канавки самі по собі зганяють масло куди слід, якщо вже масло тече позаду патрону чи витікає ззаду шпінделя, проблема в зовсім інших місцях і гумки здоров'я не додадуть.

Якщо все вище зроблено, не спішіть монтувати все назад, спробуйте як шестерні в середині бабки сидять на шпонках, думаю і ваші будуть бовтатись як я не скажу що, так було в мене, всі шпонки під заміну. Заодно увагу на підшипники, мої всі були квадратні, зі сміттям і фарбою в середині. 

Повне розбирання передньої бабки 16Б(М)05А це захоплюючий ребус, який описувати повністю не бачу сенсу, розважайтесь. Тільки поменше гаратайте молотом і побільше старайтесь пресувати. Для цих завдань пресик/зйомник можна зробити з 3-х шпильок і обрізків дерева чи металу, і він з усім справиться.

Зі своєї бабки я викинув все зайве, окрім перебору і ручок. Пробки виявились майже всі прослаблені і кожна мироточила. Я припинив це неподобство, наточив нових пробок, в деяких старих зробив проточки, вставив туди гумки які не допомогли, бо при монтажу зрізались гострими гранями отворів, справу довершив бензостійкий герметик. Раджу одразу пару тюбиків взяти для цього станка, і банку фіксатора різьб середньої впертості.

В процесі викидання полюбуйтесь що я знайшов 

Цей вал стояв там де зараз біла нижня заглушка. Довга поверхня після шпонпазу, зі слідами виходу шліценарізного інструменту контактує із валянковим сальником. Для хохми глянемо приведу цитату із сайту http://web-mechanic.ru/podshipniki/uplotneniya.html

"Применяются преимущественно при пластичном смазочном материале и, реже, при жидком, допуская окружную скорость до 7-8 м/с при полированной и до 4 м/с

при шлифованной поверхности вала. Надежны против пыли и грязи, но менее надежны против вытекания масла. Шероховатость поверхности вала под уплотнением должна быть Ra=0,8-0,4 мкм." (с)

Як думаєте, скільки тут Ra? 300? 400? От воно і тече повз цю ще одну браковану деталь. Текло, поки я не викинув її геть.

Гарри Риппел Проектирование гидростатических подшипников.djvu

[Golem 63]

В якому сенсі викинув, просто вилучив зі схеми чи замінив новим? Станок не був у роботі? А то здається що на тій шестерні з останнього фото виробітка на боковинах зубів. Фотки ну просто, нічого не видно. 

[Наливайко 523]

Вище на самому початку я забув підказати, що перед тим як випресувати передню гідроопору треба зняти вал вмикання перебору, бо впреться, можна і не помітити.

 

Взагалі до ситуації із цим станком можна ставитись двояко. З одного боку це технологічне варварство і тероризм, план поставлено попереду якості і наслідки як бачимо плачевні. З іншого виходить, що працівники одеського і кіроваканського станкових заводів не покладаючи рук і не дбаючи за власну безпеку героїчно працювали на розвал совка, і з цією роботою справились на 5+, за що їм низький уклін.

Хоча в команді інженерів і слюсарів бракоробів явно були і зрадники, які наплювавши на колектив робили свою частину робіт класно. Про шабровку станини я згадував, досі вражений, до шпінделя не придертись. Є ще один вузол який мені сподобався, але і попив крові і відмотав нерв. Це привідний шків із власним валом і підшипниками, щоб не тиснути натяжкою ременя на шпіндель

Передній підшипник у посадці в тілі бабки, задній в тілі стакану задньої гідроопори. Викручуємо гужон прямо над підшипником (взагалі тут гужони дурацькі по всьому станку, мало що вони дають). Далі весь вузол випресовується назад без проблем. 

Все тому, що і ця пара підшипників квадратні, шумлять, а головне мені потрібно замінити шків на зубчатий, бо вар'ятор я викинув і вставив на його місце 3кВт серву 18 Нм. Раму для серви зварив по місцю із того, що під ногами валялось

3 дні ламав голову над конструкцією  щоб не грала ні в якому напрямку.

Вузол так просто не розбирався, широка шестерня, яку фіксує стопорне кільце сиділа на дуже класній посадці, і моїм зйомником до неї не було як підібратись, викрутки не допомогли. Грів студив, але без толку, метал тоненький і охолоджується одразу все під ряд. Тому наробив отворів у шківі і тупо нагло розколов його (як потім виявилось міг і не колоти, але...)

Зроблено несподівано правильно - алюміній налито на проточену чавунну заготовку, так що шпон паз є твердим, шків легким. Те що все тут розбалансовано то таке 

Трьохлапчатим хап за шестерню перебору (думав вона напресована на вал але ні, це частина валу), упор у нижній на фото підшипник і тиснемо. Мета - посунути разом із підшипником на кілька міліметрів широку шестерню, зняти таким способом не дасть її шпонка. 

Якщо ще не маєте, купіть хороші захисні окуляри, і одягайте при таких роботах! Коли добряче натиснув на прес лопнув болтик, зйомник відлетів на 1.5 метри від мене.

Коротко кажучи шестерня знята, підшипники із коренем шківа збиваються інерційним способом об полінце

в кінці йде в роботу зйомник.

Чесно сказати перед цією роботою я сильно очкував, у разі невдачі я б отримав великий геморой із виготовленням валу і шестерен.

Вал по всій довжині рівно 55.00 мм, зразкова ковзаюча посадка. Маслозгінні кільця працюють відмінно.

Зверніть увагу на виріз гільзі підшипника знизу. Під час монтажу вузла назад у бабку оберніть його вниз! Він для витікання масла

На разі я чекаю на підшипники і шків, тому збирати ще не буду, але розповідь продовжиться

[Freddy 64]

Це цінителі коняку таке настругали?

[Наливайко 523]

, Golem написав:

В якому сенсі викинув, просто вилучив зі схеми чи замінив новим? Станок не був у роботі? А то здається що на тій шестерні з останнього фото виробітка на боковинах зубів. Фотки ну просто, нічого не видно. 

Викинув зовсім геть нафіг в ящик. Вона більше не потрібна, бо станком керуватиме ЧПУ, яке вже частково втілено. Деякі фотки сильно розмиті, бо зроблені давніше старим телефоном. Виробітки немає ніде, симптоми вказують на те що станок практично не працював до мене.

Якщо тобі чи будь кому щось із середини потрібно, пишіть в ПП. Цей вал ще можна перешліфувати, і тоді валянок ще працюватиме.

@Freddy ні, Одеса. Тумба лита

Змінено 6 грудня, 2018 користувачем Наливайко

[Freddy 64]

це крах в моїх очах...я думав що на таке здатні лише цінителі коніни ... а воно он як обернулося... Інші одесські станки народ хвалить а цей тип значить всі саботували ? Цікаво яка якість у 16к20 на гідростатиці ? Так само все криве  і убоге?  

[Наливайко 523]

, Freddy написав:

це крах в моїх очах...я думав що на таке здатні лише цінителі коніни ... а воно он як обернулося... Інші одесські станки народ хвалить а цей тип значить всі саботували ? Цікаво яка якість у 16к20 на гідростатиці ? Так само все криве  і убоге?  

Єдиний раз я про нього почув від Ткача в його відео. Казав що перекуп взяв такий станок і тепер не знає, куди із ним діватись, мовляв ця гідростатика нікому не потрібна, бо постійно має працювати маслостанція. І не думаю що той станок таки запустили. Реально для токарних гідростатичних є своє коло завдань, із якими вони справляються краще за всіх, але їх завданнями має займатись мудрий технолог, багато в нас таких ходять ще живих?

[Freddy 64]

такий станок недавно висів на продаж у нас на барахолці... він нікому не потрібен бо всі хочуть дерти ... а дуже точних робіт не так багато щоб тримати такий станок...

[Наливайко 523]

Суть не в дерті. Ці станки чудово друть і їм це не страшно, більше того так як шпіндель не вібрує, чистота заготовки вища, різці живуть довже навіть на тяжких режимах різання. Ще дойде справа, я зніму показники тиску з гідроопор при різних режимах різання. Чим ближче шпіндель до стінки, тим вищий в цій зоні тиск, так можна оцінити скільки можна навалити на нього роботи. Є станки на гідростатиці із товстими шпінделями, які несуть заготовки вагою в тони.

Шийка шпінделя мого станка на передній опорі має діаметр 62 мм, довжина опори 85 мм. Площа під втулкою 6.2*3.14*8.5=165 см². Нехай при граничних відхиленнях працюватиме чверть від цієї площі на повну силу. Тоді при штатному тиску 20 кг/см² несуча здатність втулки буде (165/4)*20=827 кг. Тобто на шпіндель треба мало не тону повісити, щоб просадити його на дно втулки. Нехай я забагато взяв, нехай навіть 1/8 площі буде ефективною, 400 кг заготовки із патроном... як можна так навантажити станок вагою в 1200 кг, із 160 патроном? До розборки станка я відрізним лезом надрізав 126 кругляк сталі до діаметру 50 мм, 3 мм різець, і після врізання на глибину подачі ніякого дроблення. Багато станків так можуть в цьому габариті?

А при габаритах 16К20 несуча здатність в рази вища. Станки можуть дерти, можуть тонесенько різати, просто не доцільно зайвий раз вбивати станину і подачі на станку особливо високої точності, коли в цеху є чорнороби 1К62.

Не подумайте що я нахвалюю гідростатику, вона не краща за підшипники кочення, вона інша. Самі втулки вічні, якщо маслостанція подає потрібний тиск, масло фільтроване не як в паспорті пишуть - 25 мікрон себто рівно зазор, а не грубше 10 мікрон. Але зношується маслонасос, двигун насосу постійно виє, жере електрику. Масло треба з часом міняти, у Бшки біля 35 літрів, у Мки із рідним баком 50, це відчутний шмат грошей. В паспорті пишуть, щоб дати попрацювати гідравліці вхолосту зо пів годинки, щоб масло і станок набрали своєї робочої температури. Це теж не директива, а порада. Головне щоб насос видув повітря із системи, і можна потихеньку працювати. І все це нюанси, до яких нікому не хочеться звикати. Ну, майже  нікому. А мені цікаво

Хоча останній згаданий пункт цілком стосується і підшипникових станків, їх теж варто прогрівати перед роботою. Чув від ЧПУшника, що вони коли беруться за точні роботи, спочатку ганяють станок на чомусь простішому пів години - годину поки не прогріється, аж після цього він добре тримає розмір.

[Stebium1 3 381]

9 часов назад, Наливайко сказал:

Гілка в першу чергу не розважальна, а відображення мого погляду на ремонт цього станка, а це прийоми, цифри, таке всяке

Так и нет таких веток!

Кому интересно прочтёт и почерпнёт, а другие колёсиком вжик... и обсуждать как всё плохо!

Читаю интересно и...понятно!

[Freddy 64]

8 часов назад, Наливайко сказал:

Суть не в дерті. Ці станки чудово друть і їм це не страшно, більше того так як шпіндель не вібрує, чистота заготовки вища, різці живуть довже навіть на тяжких режимах різання. Ще дойде справа, я зніму показники тиску з гідроопор при різних режимах різання. Чим ближче шпіндель до стінки, тим вищий в цій зоні тиск, так можна оцінити скільки можна навалити на нього роботи. Є станки на гідростатиці із товстими шпінделями, які несуть заготовки вагою в тони.

Шийка шпінделя мого станка на передній опорі має діаметр 62 мм, довжина опори 85 мм. Площа під втулкою 6.2*3.14*8.5=165 см². Нехай при граничних відхиленнях працюватиме чверть від цієї площі на повну силу. Тоді при штатному тиску 20 кг/см² несуча здатність втулки буде (165/4)*20=827 кг. Тобто на шпіндель треба мало не тону повісити, щоб просадити його на дно втулки. Нехай я забагато взяв, нехай навіть 1/8 площі буде ефективною, 400 кг заготовки із патроном... як можна так навантажити станок вагою в 1200 кг, із 160 патроном? До розборки станка я відрізним лезом надрізав 126 кругляк сталі до діаметру 50 мм, 3 мм різець, і після врізання на глибину подачі ніякого дроблення. Багато станків так можуть в цьому габариті?

А при габаритах 16К20 несуча здатність в рази вища. Станки можуть дерти, можуть тонесенько різати, просто не доцільно зайвий раз вбивати станину і подачі на станку особливо високої точності, коли в цеху є чорнороби 1К62.

Не подумайте що я нахвалюю гідростатику, вона не краща за підшипники кочення, вона інша. Самі втулки вічні, якщо маслостанція подає потрібний тиск, масло фільтроване не як в паспорті пишуть - 25 мікрон себто рівно зазор, а не грубше 10 мікрон. Але зношується маслонасос, двигун насосу постійно виє, жере електрику. Масло треба з часом міняти, у Бшки біля 35 літрів, у Мки із рідним баком 50, це відчутний шмат грошей. В паспорті пишуть, щоб дати попрацювати гідравліці вхолосту зо пів годинки, щоб масло і станок набрали своєї робочої температури. Це теж не директива, а порада. Головне щоб насос видув повітря із системи, і можна потихеньку працювати. І все це нюанси, до яких нікому не хочеться звикати. Ну, майже  нікому. А мені цікаво

Хоча останній згаданий пункт цілком стосується і підшипникових станків, їх теж варто прогрівати перед роботою. Чув від ЧПУшника, що вони коли беруться за точні роботи, спочатку ганяють станок на чомусь простішому пів години - годину поки не прогріється, аж після цього він добре тримає розмір.

колись сам  задумувався щоб взяти собі 16б05м в силу того що вони дешеві, і не мають зносу в принципі... но якість виконання гідростатики  мене заспокоїли...

[Golem 63]

10 часов назад, Freddy сказал:

такий станок недавно висів на продаж у нас на барахолці... він нікому не потрібен бо всі хочуть дерти ... а дуже точних робіт не так багато щоб тримати такий станок...

В силу своєї специфіки досить важко знайти подібний агрегат у задовільному стані, як правило, вони вже добряче умучені власниками кривих рученят і пустих голов. Зверху він може бути як канхвета, а втулки убиті

[Наливайко 523]

, Freddy написав:

колись сам  задумувався щоб взяти собі 16б05м в силу того що вони дешеві, і не мають зносу в принципі... но якість виконання гідростатики  мене заспокоїли...

Критичні (ті які не поправиш руками) розміри точні, такі як посадки бронзових втулок, концентричність посадки і отвору, діаметральний зазор між шпінделем і втулками. Решта описана мною неквапливо правиться бормашинкою за 500 грн. Розбіг між отворами живлення в бабці передньої опори і приймаючих отворів - це стандартний гріх, на інших фото в інтернеті картина така ж.

Однозначно станок не із серії витягнув з коробки, ввімкнув і точиш.

Знайшов збережене фото!

 

я писав про зливні отвори які не сфоткаєш, це вони. В мене вони були не досверлені до норми, обов'язково зверніть увагу.

, Golem написав:

В силу своєї специфіки досить важко знайти подібний агрегат у задовільному стані, як правило, вони вже добряче умучені власниками кривих рученят і пустих голов. Зверху він може бути як канхвета, а втулки убиті

Я мізкував над ремонтом гідроопор, це цілком реально. Якщо подертий шпіндель, шийки перешліфовуються, тільки треба не пожаліти часу, ретельно виходити поверхню, чим чистіша тим краще. Посадки є - це внутрішній конус КМ5 у 16М05А, КМ4 у 16Б05А спереду, і шліфований отвір ззаду (це правильно так про деталь інженеру говорити?). Втулки мабуть не відновиш ніяк, нові повинні точитись на живому преживому станку, канавки на зовнішній поверхні теж не проблема. Єдине мене лякає свердління отворів під кутом, так щоб вони попадали в розподільчі канавки, тут потрібна практика. Або можна в німців замовити втулки по кресленнях із сучаснішою схемою живлення і компенсацій

Видно різницю між хорррошим, совєцьким продуктом і блідою імітацією нещасних фошиздів?

[Владимирович 117]

) хехехе....  да уж.... про качество «для космоса» и про «скрытый брак» С Вашим Мнением я не могу не согласится...   а вот добрая половина форума тихо тихо читая эту тему переживает реальную ломку стереотипов... а так же - никогда в жизни не купит станок на гидроопорах(втулках)...  а еще хочу сказать - индустриальное масло для этого станка не подойдет... надо покупать шпиндельное - специальное...  и тогда эти втулки - вечными будут.

[Наливайко 523]

Поки ви зайтяті роздумами  я із передньою бабкою майже закінчив. Як прийдуть шківи і підшипники, приміряю їх і скажу вердикт по розмірах, нам підійде із стандартних всього лиш один або два шківи.

Далі щасливі власники штатних маслостанцій можуть не читати. Описую як я зробив маслостанцію. Нещасні, задовбані шумом можуть ознайомитись.

Прийшла пора братись за маслостанцію. Перша версія під назвою 16Б05А комплектувалась пластинчатим насосом БГ12-41 і двигуном 0.75кВт 3000 об/хв, зрозуміло що я хочу тихіше, дешевше, менше  вибрав його аналог по продуктивності НПл 12,5/6,3, із двигуном 960 об/хв, цей двигун тихіший. Шукав категорично пластинчатий насос, у порівнянні із шестеренчатим він тихіший, і дає менші пульсації тиску. В майбутньому планую поставити гідроакумулятор щоб ці пульсації іще зменшити, адже вони трясуть усім гідрообладнанням видаючи зайвий шум, і напевно впливають на чистоту обробки. Цікаво відмітити: в паспорті виробник каже, що я не правий на рахунок обдирки, вона категорично заборонена на даному станку у зв'язку із саме конструкцією гідроопор. Цей пункт я обов'язково перевірю  є ідеї для замірів. Також у паспорті для 16Б05А написано, що заливати слід виключно масло И5А, інші не канають, 35 літрів. Для 16М05А застосували двопоточний насос, радіатор, могутній двигун 2.2 кВт який люди клянуть за зайвий шум, він найбільше псує репутацію цієї заготовки станка. В нього вже по паспорту заливай масло яке хоч в'язкістю від 5 до 14, біля 60 літрів. Далі написали, що в моделі 16М05А підняли продуктивність станка на 20%  впізнається почерк комуніста, прямий переклад цього пункту "п'ятирічка за 4 роки". Пригадую що деякі майстри писали "я залил И20, и нормально, работает" 

Обміряв простір за варіатором (тоді він ще стояв на своєму місці) і зварив бак на 50+ літрів щоб вліз.

Зараз я вважаю, що можна було робити бак на 35-40 літрів. Справа в тому, що саме такий бак був у 16Б05А, із аналогічним моєму двигуном маслонасосу. Бак на 55 літрів вже був у 16М05А у якого двигун 2.2кВт, і радіатор, мабуть щоб швидше прогрівалось масло, бо паспортний тиск у системі ті ж 20 кг. Об'єм баку не в останню чергу пов'язаний із потужністю двигуна, адже від площі стінок залежить швидкість охолодження масла. Також бак - це відстійник для видалення повітряних бульбашок, і осідання на дні сміття, тому близько він поділений в середині перегородкою, близько 1/3 на відсік із погружним фільтром, 2/3 для відстоювання, на висоті 1/3 зроблено переливні отвори. На другому фото видно болти із чорним герметиком. Колись там стояв термометр із покажчиком рівня масла. З маслом через надто тонкі стінки бак трішки роздуло, відповідно пізніше той термомерт тріснув, потік, і був успішно видалений. Реально непотрібна деталь. Чи тепле масло можна рукою попробувати, а чи воно є скаже наявність чи відсутність калюжі під баком  

 

Взагалі до цього моменту я не мав зеленого уявлення про гідравліку, почитав літературу, каталоги фітингів, порився по сайтах, взяв паспортну схему і перемалював на свій лад

Чесне піонерське, хотів поставити переключателі манометрів, як книжка веліла, але я їх тупо не знайшов для трубного монтажу. Трубний мені зеленому був зрозумілий, плитний модульний вимагав більше знань просто тому, що треба було грамотно намалювати техзавдання плити, а грамотність в дефіциті. 

Якщо вам потрібно теж робити маслостанцію, раджу потратити час і таки освоїти я не знаю, як там правильно - плитний, стиковий чи ще якось, називають по різному цей монтаж. На плиту монтувати легко, простіше зібрати все так, щоб ніде не протікало, компоненти зі стиковим монтажем дешевші, і їх значно більший вибір. Інакше якщо підете по моєму сліду, потратите більше часу на переробки щоб ніде не текло. Без труб не обійтись, але чим менше в гідросистемі трубних з'єднань тим краще. 

Невелика ремарка для таких же темних як я:

Переключатель манометра - це такий залізний кубик, до якого підключається один манометр, одна зливна трубка і одна або декілька точок з гідросистеми для заміру тиску. Якщо точок кілька, то поворот ручки з'єднує манометр із вибраною точкою, можна дивитись на тиск, переключення в початкове положення перекриває подачу тиску на манометр (отже він перестає зношуватись) і зливає зайве масло, яке було під тиском. В системах із значними пульсаціями тиску може бути необхідним, щоб манометр швидко не вмирав.

Фільтри необхідно ставити до насосу і після нього. В паспорті чи інструкції до насосу вказано максимальну грубість фільтрації вхідного мастила, максимальний тиск розрідження на вході. Цей тиск дозволяє судити про засміченість фільтру. Перший фільтр грубий сітчастий, накручений на кінець забірного шлангу, занурений в масло. Другий фільтр (тип spin on) накручується на дешевий адаптер прямо перед вхідним отвором у насос. Такий фільтр не підійде в ролі напірного (після насосу), там надто великий для нього тиск, потрбен напірний.

Деталь що з'єднує двигун із насосом називають колокол (якщо будете гуглити дзвін, нічого доброго не знайдете), на жаль стандартні для цієї пари не підходять, тому я колокол "покращив". Потужність передається через пальцеву муфту. Оранжева пластмаска це частина адаптера, який дозволяє міряти тиск розрідження після фільтру.

КТ - гідроклапан тиску, в народі золотнік. Залишає в системі стільки тиску скільки настроїш, решта зливається в бак.

РТ - реле тиску, ну ви пойняли  в середині підпружинена кнопочка, одразу із нормально замкнутими і нормально розімкнутими контактами.

Гідропристрої об'єднага труба звичайна чорна, із привареними штуцерами.

В станку гідравлічні різьби конічні, виконані по якомусь там ГОСТу, шукайте "резьбы конические герметичные", майже усі сумісні із американським стандартом NTP

Напірний рукав такий довгий, бо планую винести насос із двигуном подалі, або в сусіднє приміщення або зроблю окремий шумоізольований машинний відсік, там житиме ще і компресор, буде вентиляція.

Вся маслостанція відносно компактно розмістилась позаду станка, біля електрошафи із сервоприводами. Її ще час від часу засипає стружкою, але нічого, як закінчу роботу із вживленням нової ШВП на поперечку, встановлю позаду щит з бляхи. Потім.

На першому фото зверніть увагу на 2 манометри. Перший манометр, що міряє тиск перед входом у станок лівіше. Другий міряє тиск у осьовій опорі, його завжди видно. Це важливо - коли я свердлю або підтискаю центром деталь, я можу бачити чи я ще не перестарався, натискаю на інструмент щоб тиск не ріс вище ніж 14 кг, заодно видно, коли пора загострити свердло   На разі реле тиску не з'єднане із ЧПУ, тому орієнтуюсь тільки на манометр. Дуже важливо пам'ятати, що вал під час обточування нагрівається і росте у довжину, цей манометр нагадує про це, доводиться контролювати цей момент.

[Наливайко 523]

Якщо варіатор замінити прямим приводом я вважаю, що маслостанцію можна повністю заховати всередині тумби, проте бак ЗОР  з помпою вже туди не поміститься. Якщо у когось виникнуть конкретні питання по гідравліці, наприклад де шукати якісь певні компоненти, питайте, може згадаю.

Із гідравлікою все ж був сюрприз, з яким я трохи поколупався. Невдовзі після запуску починало витікати масло з-під ручок коробки подач. Не працює злив як слід, адже масло подається в коробку подач через тоненький отвір 1.5-2 мм, а зливний має більше 10. Тут зі мною зіграв злий жарт мій високий бак, він не дозволяв зливний шланг легко спустити під достатнім кутом. А приварити чи закрутити штуцер внизу баку було трохи запізно, ну ніяк не хотілось зливати масло з баку. Крім того найнадійніше було б зливні шланги від передньої бабки і коробки подач завести кожен окремо в бак, я ж з'єднав їх трійником і вже його в бак. Шланг я скерував так сяк, та однаково кілька разів нарвався на повітряний корок.

Із корком була в одного клієнта біда, з його гідроопор масло зливалось значно швидше ніж у моїх, бабка переповнювалась, ніякі розсвердлювання зливного штуцера не допомогли. Вирішив тим, що встановив прозорий шланг, побачив де набирається повітря, в те місце встановив трійник і з нього підняв догори "вентиляційний" шланг. Більше ніяких корків не було.

Коробку подач теж розбирав, задня стінка була герметизована ніяк, теж плакала маслом. Ручки переключались туго, просто направляючі канавки були дико грубо оброблені, поправив бормашинкою до нормального робочого стану за день. Шнурків маслопровідних залишилось тільки два, вставив замість бракуючих здається обрізки шнурівок від взуття. До цих високотехнологічних фітілів є дві вимоги - щоб добре змочувались маслом капілярним ефектом, тобо щоб по сухому шнурку масло повзло догори, і щоб вони в маслі не розчинялись.

Але коробку подач я терпів не довго, адже її місце мав зайняти серводвигун Yaskawa SGMGV-09, 5,39Нм. Для цього вузла це дуже багато, але такий мотор я схопив на ебеї за недорого. Філософія розміщення двигунів подач - тільки прямий привід. На разі кронштейном буде рама колгоспного виконання, себто болгарка+зварка.

Ахтунг! Схема серводвигун-рідний ходовий гвинт-фартук із маточною гайкою не робоча! Справа в тому, що від зворотньо-поступальної роботи маточна гайка постійно старається розімкнутись, подальшу переробку описав просто щоб показати, як можна вийти із ситуації, коли немає баз для опор.

Раму зварено із самі бачите чого, її закріпив на штифтах від коробки подач, від коробки відкрутив підшипниковий вузол ходового гвинта і закріпив на рамі. Ходовий гвинт при робочих переміщеннях запросто гне цей кутик, тому якомога ближче до кріплення підшипникової опори ходового гвинта (скорочено ПОХГ) приварюється профільна труба, другий кінець якої приварюється майже впритул до штифта протилежного кутика. Бази людської при такому конструктиві бути не може ні для двигуна, ні для підшипникової опори. Тому базу робимо по місцю: як фантазія і оснащення дозволяють, виставляємо ходовий гвинт у просторі, на опорну поверхню підшипникової опори накладаємо доступну нам епоксидну шпаклівку (тут використав холодну зварку), притискаємо опору, 10 разів все перемірюємо і поправляємо положення гвинта поки не застигло. Так як посадка в валику опори для ходового гвинта дуже хороша, весь вузол в зібраному стані поводиться як одне ціле. Після затягування болтів ходовий гвинт крутиться легко і плавно. Двигун виставляється на 3-х точках в площині фланцю (3 болти затягуються, 2 болти на відштовхуванні) і кріпиться від провертання. На двигун діють тільки сили: гравітація, і крутний момент, саме їх треба побороти, осьове навантаження фактично відсутнє. З'єднання із проміжним валом через пластинчату муфту.

Не зважаючи на такий страшний вигляд вузол повністю визначений у просторі, надійно закріплений, не люфтить, не грає під час робочих переміщень, вали крутяться плавно.

Ходовий гвинт ще до моєї переробки не крутився плавно, пів оберту дуже туго, пів дуже добре, гвинт прямий. А от задня опора гвинта ні - вона криво, не перпендикулярно розточена. Та ні, вона вся крива. Ця опора повинна підтримувати гвинт коли розімкнута маточна гайка, не більше того, а зараз вона перешкоджає роботі. Один штифт витягнув, болти ослабив, все стало значно краще. 

Проте в цьому компонуванню є серйозні недоліки:

• підшипниковий вузол має 2 упорні підшипники (теж із квадратними шариками) і втулку ковзання. Ця вся справа, коли закріплена в коробці подач, постійно змащується гідравлічною рідиною. Тут цього немає, тому закладаю всередину пластичне молібденове мастило, весь вузол не є точним;
• пара ковзання ходовий гвинт+маточна гайка має значний люфт, гайка старається розімкнутисью При настоюванню PID так і сталось, фартук заковбасило, на новій станині з'явились ось такі задири

ніби хтось зубилом побив, довелось виступи збити шабером;

• фартук в цьому станку не прикручений болтами до поперечки, він висить на станині на своїх індивідуальних направляючих, і тільки штовхає поперечку через 2 точки. Це покращує точність, не піднімається дальній край поперечки, але призводить до значного зношування станини. В них зробив вибірку, виставив у просторі, наніс Devcon, приклеїв зедекс 

 

Про вклейку зедексу розкажу пізніше, як підганяв задню бабку від ІЖа по висоті. Нормальних фоток фартука із зедексом ще немає.

Але це все не те, залишається ще і зайва маса фартука, його треба позбутись взагалі. 

Крім того я вважаю, що класичне розміщення ходового гвинта краще підходить обдирочним станкам із тяжким фартуком - у них при робочих ходах переміщенню супорту опирається різець (збоку від центру обертання), сила тертя, та інерція. І навіть при цьому супорт спочатку розвертає на призмі, аж потім починається поздовжній рух. Це видно по характеру зношування направляючих супорту.

А тепер уявіть холосте переміщення супорту без фартуку, та значних сил різання. Для таких умов значно краще підійде таке розміщення... не гвинта, краще ШВП

Змінено 9 грудня, 2018 користувачем Наливайко

[Freddy 64]

Гарно пише, душевно ... відразу видно що дістало те  криве одесське залізо....

[Golem 63]

Наскільки правильно я розумію описується процес переробки станка у минулому? На сьогодні станок уже працює?

[Наливайко 523]

, Golem написав:

Наскільки правильно я розумію описується процес переробки станка у минулому? На сьогодні станок уже працює?

Працював. Я пробував нарізати різьбу, але виявилось, що клинові ремені трішки ковзають при старт-стопах. Зараз передня бабка розібрана, поздовжньої автоподачі немає, на поперечній стоїть сервачок, встановлені лінійки. Ще трішки перепочину і напишу що робив із поперечкою. Дуже туге, вузьке місце

[Freddy 64]

Обовязково відпишітся по результатах  експерименту з обдиркою! Якщо такий станок допускає такі навантаження як його підшипниковий брат - це  дуже добре. Коли проведете такий експеримент звичайно.

Змінено 9 грудня, 2018 користувачем Freddy