Collega

Ваша рекомендація, друже, виконана! Гвинтики М4 поміняні на загартовані гужони з внутрішніми шестигранниками. Гострі кінці їх притуплені і відшліфовані. Красссіво! М4

І я теж. Як знайду, поміняю обов'язково.

Прийшов нарешті патрончик для задньої бабки. Трохи помучився зі зменшенням діаметра валика з 8,2 до 8,05 мм, але все вийшло добре, перехідник сів щільно, співвісність цілком пристойна.

Звичайна і звична спекуляція.

Де це така краса?

Я терпів цього гада кровососа не менше хвилини, щоб відзняти його "бенкет" моєю кров'ю....

Ще одне моє фото з багатьох. Я намагаюся знімати так, щоб був СЮЖЕТ, а не просто кадр чи портрет комахи. Щоб глядачеві було цікаво, "а що потім?" чи "А чим закінчилося?" Вопчім, щоб макрофото не було нудними "знімком на паспорт"....

І зробив ще одного різцетримача. Він дає можливість швидкого налаштування різця по осі станка, а також їх заточки. Нароблю різців і почну працювати над мініатюрою.

Ось сотворив приспособу для доводки мікрорізців під потрібним кутом (на склі алмазом) на підшипничках. Тримати зручно.

Око золотоочки. Кенон 450, об. Кенон сотка

Фух! Нарешті переробив свій токарний міністаночок. Шпіндель - подовжувач цангового патрона ER11, Ø 12 мм, товщ. стінок 2 мм, для міні- і мікротокарки жорсткості більше, ніж достатньо. Підшипники радіально-упорні, зовн. Ø 28мм. Двигунець постійного струму на 27-30 v. Супорти зі старого мікроскопа, без люфтів, гвинти М6. Придбав кілька цанг для діаметрів від 1 до 3,5 мм. Власне кажучи, супорти потрібні тільки для попередньої обточки заготовок до 1 мм і менше, далі – точіння вручну. Для цього там є "підручник", затискаємий в різцетримачі, його висоту і відстань до деталі можна міняти. Станок не сильно шумний, якщо стоїть на мікропорці. Тепер займуся мікрорізцями…. Є трохи різних придатних для них сталей: Р18, ХВГ, 13Х, У10, стоматологічні бори. Фінські спиці (те ж саме, що ВК) для мікрорізців непридатні – кришаться. На останньому знімку станок з задньою бабкою. Її вал 8 мм, вона скоро одержить мініпатрон.

Угу, вона. Це у мене на дачі їх, як гною.... Є рослини, на які вони летять, як мухи на... мед. Є кого фотографувати. У мене був друг, теж фанат макрофото. Коли його не стало кілька років тому, я перестав виходити на фотополюювання. Ну, нічого, цього літа знову почну, тим паче, що колись придбав хорошу кенонівську "сотку". Всі фото, які показую, мої.

Так. А це перший момент падіння - пробивання краплею шару поверхневого натягу води до схлопування воронки.

Різні кольори крапель залежать від кольору поверхні, куди вони падають, і кольору фону за ними. За цими краплями поставив якусь листівку, і от таке виходило....