Zalizovskiy

Пользователи
  • Продаж/оценка Барахолки

    0/0 (полученные отзывы)
  • Публикации

    166
  • Зарегистрирован

  • Посещение

  • Days Won

    1

Zalizovskiy last won the day on 7 марта 2018

Zalizovskiy had the most liked content!

Репутация

68 Хорошая

О Zalizovskiy

  • Звание
    Постоялец
  • День рождения

Персональная информация

  • Пол
  • Страна
    Украина
  • Город
    Вінницький район
  • Имя Пользователя
    Роман
  1. Знайомі проблеми, теж колись на балконі майстрував... Так як з подібними пилками не стикався, швиденько перелистав Pinterest. Так, з фанери їх роблять, вони працюють. Якби я робив подібну конструкцію, комбінував би метал і фанеру. Тобто усі вузли - фанерні, а всередину колони щільно вставлена прямокутна або квадратна труба 80х70 - 100х100. Це дозволить зменшити матеріалоємність конструкції. Ніяких робіт по металу ця метода не вимагає. Просто замовляєте на металобазі обрізок труби довжиною в 70см, вам його ріжуть і ви ідете додому.
  2. Перед тим як ліпити докупи залізяки, непогано було б озвучити (навіть для самого себе) відповідь на запитання "Що мені треба від того токарного?". Майже постійно мені були потрібні невеликі втулки, шайби, корпуси для невеликих підшипників (203 максимум), коліщатка, шківи, оправки. Крім того, вельми гостро стояло питання отворів великого діаметру (20-40мм) в відносно великих (150х40х80мм) деталях. Матеріали - пластик, дерево, кольорові метали, сталь. Тобто все, що під руку трапиться. Діаметри - навряд чи більше 80мм, шківи до 150мм. Досить часто виникала потреба торцувати чи проточувати довгий тонкий вал. От і все техзавдання. З цього витікають вимоги: висота центрів - близько 100мм ВМЦ - 100-200мм прохідний отвір шпінделя - не менш 12мм Бюджет. Я розумів, що більша частина бюджету може піти на інструмент і вимірювальні прилади, тому орієнтувався на той, що був в наявності, або був відносно доступний. Для себе я визначив суму в 4000грн. Ця сума була для мене відносно підйомною без значного дискомфорту для сімейства. Звичайно ж я розглядав варіант "підзбирати". Тобто збільшити бюджет вдвічі. За ці гроші були доступні розкомплектовані ТВ-16 в стані металолому, різноманітні варіації на тему ТН і уламки ТВ-хх незрозумілої комплектності. Звичайно ж, для їх відновлення потрібно було б ще "підзбирати". А мій бюджет+2*"підзбирати"=китайський настольний токарний. Доступу до станочного парку я не маю. Тому було прийнято рішення ліпити саморобного кадавра максимально використовуючи заводські вузли. Першого "заводського вузла" знайшов любимий таточко, далася взнаки близькість місця проживання до природнього ареалу механізаторів:
  3. Механіка лампи - старенька фінська Lival. У мене десь лежать залишки. Треба і собі ще одну зробити.
  4. Ось, може згодиться:
  5. В чіпмейкерській практиці часто виникає потреба швиденько поміряти частоту обертання якогось валу, шпінделя чи чогось подібного. Зазвичай, тахометра під рукою не трапляється. Спробуємо обійтися мультиметром, який може міряти частоту струму. Більшість популярних приладів це роблять. Для прикладу ось мій мультиметр, ввімкнений для вимірювання частоти: В якості чутливого елементу нам буде потрібна якась котушка індуктивності із розімкненим магнітопроводом. Простими словами - шмат заліза з намотаним на нього мідним дротом. Найкраще підходить котушка звичайного автомобільного реле на 12В. Цілком підійде автомобільний ДПКВ чи щось подібне. У мене по гаражу вже років зо два валяються залишки жигулівського реле, його я й використав: Чіпляємо виводи котушки до щупів мультиметра. Полярність ролі не грає. У мене все це господарство виглядає ось так: Ми будемо міряти частоту обертання свердлильного патрона. Придивившись, можна помітити, що я туди причепив невеликий магнітик. Вмикаю свердлилку і підношу сердечник котушки реле до магнітика: Відстань від котушки до магнітика самі бачите. На достатній відстані відчувається характерна пульсація, магніт починає притягувати сердечник. Опа, мультиметр щось наміряв: Далі рахуємо. Ми отримали приблизну частоту коливань в 14Гц. 1Гц це одне коливання в секунду. Значить, магнітик 14 разів за секунду проходить коло сердечника. В хвилину він це робить 14*60=840. Маємо частоту обертання патрона свердлилки 840 обертів за хвилину.
  6. Якщо є простенький мультиметр із можливістю вимірювання частоти, розкажу як поміряти.
  7. Отвори на лапах кажуть, що скоріш 2,8-3кВт, діаметр валу - що 2,5кВт. Я за 2,5кВт.
  8. Точити я хотів завжди. Скільки себе пам'ятаю, завжди тягнуло до станків. Старався зрозуміти їх принцип роботи, особливості, характер, чи що. А особливо привертали увагу токарні. Коли мені було років з 9-10 у нас перебудовували школу. Стару майстерню барахолили, переносили на інше місце. І я мав можливість на протязі кількох днів крутити ручки, як я тепер розумію ТВ-16. То була магія. Я мало що розумів, але точність станочної механіки добряче засіла в дитячих мізках. Пізніш, коли заходив до дядька чи товаришів на завод, я годинами спостерігав як засмальцьовані і часто напідпитку дядьки "давали план". Лунали слова "брак", "десяточка", "припуск", "лімб" і т.п. 1К62, за якими працювали дядьки були для мене якимись космічними агрегатами. Але вперше за станок я став випадково. Мій колишній шкільний товариш закінчив ПТУ і в кінці 80-х розпочав трудову кар'єру. Працював він токарем, та ще й за модним тоді ЧПУ станком, здається болгарського виробництва. А у мене виникла потреба проточити якийсь валик. Звичайно ж я пішов до Вітьки. Він з радістю взявся за роботу і через десяток хвилин деталь була готова. Добре пам'ятаю, як світлодіодні цифри на УЦИ перетворювалися в реальні розміри моєї деталі. А потім товариша кудись позвали. Він півжартома кинув "- Ти тут експериментуй, я щас...". Я ж сприйняв фразу буквально. Швидко розібрався з маховичками, кнопки вмикання приводу патрона і переходу з програмного в ручний режим я запам'ятав раніше. Зараз я розумію, що швидкість обертання шпінделя була завеликою, але тоді я лише зачаровано дивився, як з-під різця виходила гарна рожева стружка, відразу завивалася і синіла в лотку під станком. Логічність керування і точність рухів захопили мене так, що я не зчувся, як спустив всю деталь в стружку. Це засмутило мене, адже я ніц не розумів, як вставити нову заготовку в патрон. З горя я почав обережно тикати кнопки на консолі. При переході в програмний режим станок сказав "Псс!!!", кулачки патрона розвелися, з його нутрощів виліз металевий циліндр, різець зобразив з нього якусь втулку, відрізав її і станок знов затих. "- Ага!" подумав я. Ще одне натискання кнопки на консолі, циліндр знов в патроні. Я швиденько давлю аварійний грибок і станок затихає. Перемикаю в ручний режим і насолоджуюся своєю владою над станком. Через пів години Вітька чухає потилицю і розмірковує над тим, як списати зпиляну мною в стружку заготовку довжиною щось зо три метри. З того моменту пройшло багато часу. Але чарівне відчуття, яке відчуваєш коли заготовка стає деталлю не забулося. Кілька разів я задумувався над покупкою власного токарного. Але тверезо прикинувши, приходив до висновку, що для моєї сім'ї то занадто. Грошей тих я точно не відіб'ю, а куди приткнути навіть10кгрн питання не виникало. Так-так, сімейство, господа, болячки та інша суєта. Отож я трошки заспокоївся і прийшов до рішення, що якщо потрібен токарний, то або саморобний, або ніякий. А моя новітня токарна історія почалася з оцієї теми:
  9. Якби я шукав собі токарний в гараж, то ось цей варіант+частотник за вказану суму був би цікавішим, як про мене: Згоден, вагова категорія різна, але ми порівнюємо фіг зна що і робочий агрегат.
  10. Ще в часи царя Гороха купив я невелике китайське точильце. Навіть на момент покупки стан у нього був "не ахті". Після вмикання, точило починало гуляти по столу, підскакуючи і вібруючи.Так як використовував я його для обдирки ржавих залізяк і гостріння сокири, мене то влаштовувало. Особливо, після того, як притягнув двома гвинтами до важелезного верстака. Точильце і тут проявляло свій норов: при вмиканні і вимиканні на секунду-другу точило і верстак зливалися в резонансі і з останнього щось обов'язково падало додолу. Так тривало досить довго, до моменту, коли я зробив свердлильну стійку і виникла потреба точити свердла. В оригінальному стані робити цю процедуру на точильці було не надто комфортно. Крім того, зашелестіли обидва підшипники. Коротше, я його розібрав. Поприколювався над якорем розміром з невелике яблучко, зацінив литий корпус товщиною з міліметр. А потім звернув свою увагу на вал. З правого боку він був відносно адекватним. А от з лівого, як посадка круга, так і зацентровка на торці були зміщені по радіусу на добрих пів міліметра. Діаметр валу - близько 15мм. Я сказав "Гм" і пішов на базар. Там купив свіжий 200мм "білий" круг, оправку під нього на вал 14мм. Взяв в руки болгарку. З лівого боку вал відрізав врівень з підшипником. Праву частину вкоротив і підшліфував на ходу до діаметра 14мм. Перед цим, звичайно, поміняв підшипники. Діаметр валу я звичайно провтикав, як і циліндричність. Ще трохи вкоротив, ще трохи розшліфував. Після якоїсь ітерації оправка сіла на вал відносно рівно. Посадив круг, заправив його. Пошукав взаємне розташування оправки, валу і круга. З якогось разу знайшов положення, при якому точильце навіть не будучи закріпленим стояло на столі як вкопане. То була перемога. Зробив заглушку на ліву сторону, щоб прикрити пеньок валу. Розширив захист, зробив станинку із шматка полички, гумові ніжки. Завершив діяння регульованим підручником. Точильце стало виглядати ось так: Ось тут видно щойно імплантовану оправку: Після усіх цих процедур точильце змогло адекватно заточувати свердла та інші металоріжучі приблуди. І робить це понині.
  11. Не спромоглися, надто фундаментальний вийшов. Але ножі покоцали трохи. Балку з гвіздками профугували. Зараз апарат вже вдома, працює на благо мого сімейства.
  12. Завершення фугувальної частини:
  13. Трішки приакуратив станка, подороблював дрібниці на зразок короба для відводу стружки, поганяв на різноманітних дощечках. При наявному комплекті шківів на валу вийшло 4100 обертів в хвилину. Чистота обробки дозволила без проблем зібрати щити і їх же профугувати після склеювання. Залишилася циркулярна частина і було вже почав прикидати що до чого. Аж "внєзапно", у таточка виникла потреба в свіжозбудованому станкові. Відмовити не можна - ледве завантажили втрьох творіння на причеп і поїхало воно у Київську область. Отож циркулярна частина стала на паузу. Видно короб для відводу стружки і кришка клемної коробки двигуна. Знайшов таки. Ех, пофарбувати б...
  14. Скажу ще й я, як син батьків, які будували "дітям на віка", учасник капітального будівництва, купи ремонтів і будівельник "времянок". Дітям і нафіг не потрібні ваші творіння через 20-30 років. Не факт, що вони захочуть жити у вашому творінні; не факт, що вони захочуть жити у вашому населеному пункті; не факт, що вони захочуть жити у вашій країні. Хочете щось залишити? Купіть їм зливочок золота/акції/бакси/біткоіни/оплатіть навчання. Скільки разів я згадував ті гроші, що батьки затопорили в будинок, в якому ніхто не живе, в населеному пункті, де я не хочу жити! Капітальні споруди обмежують вашу мобільність, забирають на себе кошти, які ви можете потратити на обладнання, навчання, подорожі, дівок, острови. Якщо доступні кошти обмежені, при плануванні будівництва розраховуйте на 10-15 річну перспективу. За цей час діти стануть повнолітніми і розпочнуть навчання/власну справу. А споруда закономірно деградує і вимагатиме ремонту чи вдосконалення. От тоді і прийматимете рішення, що робити - чи будувати те, що протримається до вашої старості і залишиться нащадкам, чи зліпите ще одну "времянку", а зекономлені кошти потратите на подарунок онуку та станки.