4post

Згоден, вийде краще, ніж дриль. Схема опор валу виглядає так. Знов-таки, для пластику да фанери то ролі не буде грати. Зовсім непотрібна хімія і робота. Просто шків в тому місті необхідно дещо вивести.

Де гарантія, що в патроні буде відсутнє биття? Де гарантія точних фасок (вал був в експлуатації)? За законом Мерфі, або конус не впреться в шліцеву частину, або кулачки хапатимуть з необроблену... Оптимісти ще не перевелись. В результаті точність розміщення конуса може досить сильно втекти від бажаного. В таких випадках довіряти можна лише базам-підшипниковим посадкам. Допоміжна база, що хапається кулачками має бути якнайдалі від оброблюваного розміру. В Вашому випадку цей принцип зберігся. Затискання у патроні було допоміжною базою і знаходилось воно далеко (пропорційно далеко) від "люнета" з оброблюваною поверхнею. Потрібен не легкий варіант люнету, бо передбачається обробка шліців. Ще три моменти. 1. Опора на конічних роликових підшипниках не дуже добре працює у вигляді шпіндельного вузла - велике тертя при осьових навантаженнях. 2. Напрямок роботи підшипників не збільшує опорну довжнину. Тобто, розрахункова довжина між підшипниками є перпендикуляр до осі обертання ролика. Для вузла кардана то непринципово, але це зменшить допустиме радіальне навантаження та жорсткість Вашого вузла. Пластик точити і то легенько. 3. На шківі необхідно буде робити поліровану поверхню для сальника.

І залишити менше 4 мм тіла під шків? А ще продовбати шпонпаз, то що залишиться? Зовсім без потреби, бо можна свердлити з обох боків, буде зменшене уведення свердла. То, може, б'є деталь в патроні? Ой, шо там боятись? Невідпущену напіввісь різав, правда, добре затиснуту. Нічого там страшного. Проточки під кільце в підшипнику робляться (сам робив неодноразово). Головне, пройти твердий поверхневий шар і правильно заточити різець (звичайно, буде "-1"). Бачу виготовлення таким. Затиснути в центрах. Проточити під шків. Взяти за підшипникову шийку, іншу встановити в нерухомий люнет. Просвердлити свердлом 12 мм на довжину 130 мм. Розвернути, затиснути за шийку шківу. За підшипникову взяти нерухомим люнетом. Відрізати (можна, якщо різати лячно, просто помало сточити, при цьому спочатку можна додатково підперти центром), просвердлити, розсвердлити під розмір "лапки". Потім розточити конус морзе. Калібровка розгорткою буде плюсом. В іншому випадку буде втрата точності, тобто, з'явиться небажане биття внутрішнього конуса. Не можу взятись, бо не маю люнета.

Згоден. Але якось невдало пошуткував, то слоном призначили. Хотілось би амністії. А то раз і після другого

Отакі в мене.

Дякую за напрямок. Як придбаю зварювального, то, можливо, буду щось мутити. До того часу, ймовірно, перейду на механіку і потреба у пайці відпаде.

Доброго дня. Вчора зробив чергову модернізацію апарата для напайки різців, він же для контактного зварювання. База електротехнічна сталь перерізом близько 50 см кв, хоч в книжках пишуть мінімум 60 см кв. Первинну обмотку мотав алюмінієвою "локшиною" в ПХВ 4 мм кв 250 витків. Вторинна 140 мм кв мідним багатопровідним провідником, тобто 4 жили по 35 мм кв, 2 витки, зняте ПХВ покриття і упаковані в термоусадку. Далі були проведені 2 модернізації контактів. Спершу нижнього провідника, вчора - верхнього. Нижній гріється сильніше, тому у літературі рекомендується робити масивним, але використав шину 20*5 мм міді у вигляді вилки. Майже вистачає. Але є сенс прикріпити низькі радіатори та погрузити їх у воду. Верхній гріється дещо менше, але жало від 100 Ваттного паяльника не витримує струму і окислюється в парі з провдником. Вчора його й переробляв. Жало з 20 мм міді, далі фторопласт - ізолятор від стійки, стальна втулка-обжимка, опора для жала - стальна шайба. Зверху встановив кулер від процесора, в ньому є відмінна ванночка для води, тому верхній провід холодний. Процедура пайки така. Різець (державка) встановлюється на вилку-нижній контакт, в паз, де має бути пластина кладу таблетку припою, пластину, притискаю верхнім контактом. Додаю ще трохи бури згори (бо її багато не буває), вмикаю педаллю живлення. Зазвичай, система вимагає "підпалу", тому шукаю контакт латунним дротиком. Коли пішов нагрів державки з пластинкою додаю припій тоненьким латунним дротиком і дозую тепло натисканням чи відпусканням педалі "газу", тобто кінцевиком, що знаходиться під ногою. Після того, як вже все пропаялось притискаю верхній електрод на пару секунд. Потім швидко кидаю різець у кастрюльку з попелом, аби зменшити напруження у пластині. Швидке остигання згубне для пластини, особливо це стосується твердого сплаву Т15К6. Паяв Т5К10, ТТ7К12, і ті, що були без маркування. Як правило, відсоток придатних до роботи різців в рази 2-3 вищий ніж у заводських. Тобто, заводські відрізні працюють один з трьох, саморобні або два з трьох або всі три. Державка відрізних має висоту 25 мм. Фото апарата та напаяних різців. Додатково література. Аппарат для напайки.docx

Перший мінус. В мене все з того, на що натрапив у гаражі. Витрати - "0". Першу версію зібрав за 3 години. Тобто, намотав обмотку, зібрав магнітопровід, з'єднав контакти, підігнав стійку. Давно шукаю нормальну схему. ....еммм, таку, яка буде впевненно працювати і що зможу зібрати за допомогою КІПівця за невеликі кошти не закуповуючи воза різних прибамбасів і не збираючи їх докупи протягом місяця. І ще таку, аби у гаражному масиві не вирубилось живлення від перенавантаження. Ще б знати, що до чого, як шукати і як це зліпити докупи. Посилання киньте, наче, тут за таке не сварять (може, то так мені). Якщо їх буде два, то взагалі не буде рекламою.

Перепрошую, а у Вас передбачається серійне виробництво різців, чи безмежна потужність мережі. В тих установках, що зустрічав, потужність 18 кВт, трифазне живлення, проточна вода на охолодження і габарити шафи, ну добре, старого сварочника з штурвалом на верхній кришці. Мій апарат з усімома коробочками з таблетками, бурою, латунними дротиками ховається на поличку ширина*глибина*висота 420*420*300 мм. Зазвичай пайка виконується швидко, від одної до трьох хвилин, ще стільки охолодження контактів. Більшість часу йде на виставлення пластини та підпал контакту. Але ж не паяються відрізні 5 мм різці! Широкі паяю швидше, бо легше виставити. А вужчі на ТВЧ теж не швидко паяти, або будуть криві. Хоча, справа у майстерності. В масштабах гаражної майстерні головне гнучкість, можливість швидко виготовити потрібного саме зараз різця без газу-кисню-пальника. Бо кисень і мастило несумісні, а токарний змащується гарно, може бути трошки бух!

Зазвичай, шини паяють мідно-фосфорним припоєм. Але краще у випадку одного з'єднання. Тут перфекціонізм зайвий. Функціональність на першому місці. Можна знехтувати коливаннями напруги, можна знехтувати некласичною схемою проводів. Можна не звертати уваги на витрати у обмотках та магнітопроводі, головне - холодні робочі електроди із з'єднанням та зручність користування.

Їдьте на Вінниччину. Всі ДОТи стоять амбразурами на схід. Оська боявся, що народ буде драпати від щасливого сьогодення. Може, до того і тут йде? Порядок МАЄ бути, та має бути і місце для Махновщини.

Думав, що Ви пропонуєте трансформаторне мастило для ванни нижнього контакту. Та ладно, не так все і страшно. По-перше, натискаю не голою ногою, а підошвою, по-друге, не торкаюсь металевих чи заземлених частин обладнання, по-третє, в сам кінцевик не дуже легко залити водою. За класикою, розмикання силового проводу йде саме на первинній обмотці, 220 В. Ага, ще мутити пускача? То все ускладнює схему, робить громіздкою і важковтілюваною. Краще вже заземлю все, що можна через вилку. Тим більше, що контур заземлення в майстерні вже є, токарний підєднаний до заземлення, залишилось лише обв'язати по периметру міддю 16 мм2. Та в курсі, що на обмотках має бути моноліт, але тут більш важлива відсутність зайвих перехідних з'єднань а також гнучкість, мобільність провідників. Доцільніше втратити на багатопровідному провіднику, ніж на декількох з'єднаннях. Головне, що працює. Можна прогріти державку розточного з метою підігнути. Не буде. Перше. Необхідно нижній контакт виконати з міді, бо буде дуже сильний нагрів підошви, зоні пайки вже не вистачить. Друге. Прихват різця стальною пластиною недопустимий, бо необхідно його швидко втикнути у відерко з попелом, а поки гайки відкрутите, то пластина буде крихкою, мов скло. Третє. Вісь має обертатись на ізоляторах (може, так і є, але не дуже видно). Нижній контакт має лежати на ізоляторі. Таке собі подвійне ізолювання. Не має бути шунтування крізь апарат, бо за законом Мерфі, буде грітись все, окрім різця. Четверте. Краще, якщо нижній контакт має дві точки підведення напруги (тепла). П'яте. Можливості регулювання не буде, бо необхідно у важелі просвердлити більший отвір, аби електрод проходив вільно і робити налаштування відкручуванням регулювальних гайок зверху чи знизу важеля. Ви не провернете шток, коли буде затиснутий на ньому провід. Отже, косинки опори дуже короткі. Ще й нижній контакт нарощувати міддю. Важільна схема підкупає можливістю вибрати люфти. Буде, але краще, коли перший, більш сильний підігрів державки йде під пластиною, менший - через всю державку. Отже, необхідно підвести, як мінімум 1 контакт до зони пайки. Далі вже як карта ляже.

Та будь ласка! Але вважаю, що такий апарат має бути під рукою. З'явилась потреба у різці такої хитрої форми - раз, і напаяв! Для цього і створив тему.

Спробуйте на державку відрізного, шириною 3,5 мм покласти буру, потім пластину, потім знов буру, потім пластину твердого сплаву шириною 4 мм, потім притиснути електродом, потім знов бура. Вся ця конструкція хоче розповзтись і розвалитись чи розвалитись і розповзтись. Контакт упіймати неможливо. Придбав тут, на барахолці, дуже гарні, міцні і, одночасно, тоненькі (0,8 -1,2 мм товщиною) таблетки, працювати з ними набагато легше. Альтернативою може бути латунна сітка, аби бура вільно проходила. Сітка лежить у резерві. Після третього "тааак" запихнув би у писка йому того гарячого різця. До речі, при конструюванні апарату приділіть увагу рухомому електроду. Він не має "гуляти". В мене роздовбана (чи просто криворуко зроблена) свердлильна стійка і електрод має певну свободу переміщень. Оці "гуляння в масах" дуже заважають роботі. Нижній, як правило, залишається на місці, але його форма має бути зручною для пайки різних типів та форм різців.

Трансформаторне мастило - дуже специфічна субстанція. Для точіння міді та алюмінія підходить, для миття верстата підходить, для відмочування закислої різьби підходить. Але для використання у відкритому дзералі ванноки для охолодження може і не піти. Мала, порівняно з водою, теплоємність, регулярнй контакт з руками чи рукавицями, а як руки будуть жирні, а необхідно брати буру, пластину, державку, як все почне диміти! Може бути некомільфо, схоже на газову камеру. Діелектриками в мене є підкладка на столі (а може бути пластикова ванна для води), а зверху фторопластова втулка. Не дарма ж вчора стільки деталей точив. Досить непросто налагодити систему проточної води, потім заморачуватись з її наповненням, дренажем. Система стане громіздкою. Склдадність виконання та експлуатації може бути необгрунтованою, адже паяти можна один-два різця за раз. Тоді можна дати перерву, зайнятись іншими справами чи банально охолодити нижні електроди мокрою ганчіркою. Нагадаю, під ногами педаль "газу" з 220 В. А тут водний аттракціон. Вчора в мене ледь не почався феєрверк (ну, то, звичайно, перебільшення), коли вода зі столу полилась на "педаль" увімкнення. Добре, що кінцевик закритого типу і залити його не так-то просто. Головне - підтримувати добрий контакт між робочими електродами та провідниками трансформатора. От, гарну ідею підкинули!!! Збільшити переріз проводів шляхом вплітання додаткового проводу безпосередньо перед з'єднанням з робочими контактами. Переріз провідника збільшиться, покращиться тепловідведення. При роботі апарату необхідно слідкувати, аби контактні площадки апарату були абсолютно чисті, бо низька напруга не може пробити навіть тонке нашарування бури або окислу на контактах, що з'являється під час роботи.

Немає сенсу. Мідні дроти 140 мм кв в районі трансформатора ледь теплі. Робочі контакти та місця з'єднань необхідно інтенсивно охолоджувати. В мене вдало вийшло з верхнім контактом: дріт, притягнутий до електрода, охолоджується зверху радіатором, у впадині якого залита вода. Вчора після роботи з'єднання було ледь теплим. Нижні електроди гріються знааачно сильніше. Тому, кожна шина буде мати окреме водяне двохточкове охолодження. Може, їх наполовину у воду занурити? Зробити неглибоку ванночку, з 5-літрової каністри і залити води так, аби шина лежала у воді (бо розплавиться каністра). Виходить якась кама-сутра у басейні. А ще, доведеться закріпити радіатор на контактний болт робочих шин нижнього контакту. Місце з'єднання після перегріву окислюється миттєво.

Нє, на замовлення не працював. Завалюю собі арсенали. Пайка - це завершальна операція. Після пайки необхідно заточити, бо, деколи, при заточуванні виявляються дефекти пайки. Вчора один відрізний (на фото його немає) напаявся з третього разу! Не бажав зайняти своє місце. Розточні спочатку проточую, утворюючи бажаний профіль (товщину-довжину). Потім фрезування - тут знов творчий процес пошуку підходячої пластинки. Аж потім пайка. Відрізні - фрезування заднього кута (деколи буває, що державка дещо пошкоджується), допоміжних кутів (якщо необхідно зробити його довшим), фрезування під пластину. І тоді вже пайка. До речі, дуже допомагає, коли необхідно внутрішнього різьбового конкретного розміру. Сам думав, спочатку, вмотати вторинну обмотку до свого зварювального апарату, але вона туди не влізла, зараза! Є варіант зробити такий апарат з трансформатора мікрохвильової печі. Зазвичай, у поломаних, трансформатор залишається живим, тоді первинна обмотка залишається, а вторинна замінюється на силову. P. S. На відео вище не мій апарат і не моя робота!!! То для зразка та підбору варіанту.

Є ще один варіант. Апарат потрібно робити потужніший, на базі зварювального. Замість таких контактів необхідно використати контактні кліщі, нагрів проводити через державку. При такій компоновці різець необхідно закріпити у лещатах. Після кожної пайки кліщі занурювати у воду. Є відео на ютубі з такою компоновкою, вона саме для різців прохідної групи. Ось процес.

Любий відрізний. В розточного пластинка десь 12*12 мм. Раніше паяв прямокутну 20*12*8 мм на розточний різець. Власне, для відрізних і розточної групи він і створювався. Звичайні прохідні та прохідні упорні паяти не має сенсу. Велику за перерізом державку проходного і проходного упорного гріє не дуже впевненно. Чим більша маса різця, що гріється, тим сильніше нагріваються електроди, особливо нижній. Пластина прогрівається швидше за державку, тому розмір пластини грає меншу роль, ніж переріз державки, тобто втрати тепла через державку. Як зроблю радіаторно-водяне охолодження нижнього контакту, то буде легше справлятись з прохідними.

Непогано, якщо зважити, що нержавійка (могла викинути фокуси), противні канавки (необхідно впіймати ширину, а, як правило, різця такого нема!), фрезування квадрату, трап різьба (маю на увазі підготувати різець плюс секс біля центру задньої бабки, бо довжина велика), поверхня близька до дзеркала біля квадрату. За розміри не придираюсь, просто звичка оцінювати розміри "на око". Якщо схоже, то може бути точним, якщо не схоже, то перевіряю. Колись бачив 0,1 мм на діаметрі 8 мм, зараз свердло на 8 мм не відрізняю від 8,5 мм.

З ручипа, дослівно. Люнеты от ИТ совсем не подходят к лт10, примерял недавно.... подвижный думаю можно переделать, а неподвижный совсем не то... Посилання. https://www.chipmaker.ru/topic/75080/page__st__120

Та система вже запарила - всі відтінки інтонації знищує. Так, гвинтик, якщо навіть і зходу зробити, має купку "танців з бубном". Напевно, клієнт пішов би від мене без гвинтика. Хоч і роботи не видно, але нехай купив би нову засувку, дня два розбирав би і складав систему, а потім, через рік знов би зіржавів гвинт.Тоді, за півроку, вартість того гвинтика піднялась би разів в 10! Таким чином, був би застосований метод Уефа. P. S. Розміри по довжині в оригінала і кінцевого виробу дещо відрізняються. Не на хитрій різьбі.

З іншого боку, можна і не заморочуватись. Класична ручка може бути замінена іншим варіантом. Імпортний верстат Неслышного токаря з ютубу має ручку дещо іншої форми. Довга ручка рагульна. Куля велика. Але ж то китайці. Інший світогляд на знайомі речі.

Де Китай, а де Хмельницький. Але ж це не варте маржі в 500-600 %! 3-4 перепродажу - і всі в шоколаді, окрім виробника.