Різцетримач 1к62, мій варіант реставрації...

[стани 377]

Доброго часу. Вирішив викласти хід ремонту різцетримача, може комусь знадобиться. Маємо: малу поздовжню, станок 1к625 Лубенського станкобудівного заводу, дійшов час до самого різцетримача. Направляючий виступ для нього був вже зрізаний до мене, основний гвинт також люфтив у каретці. Сам корпус різцетримача побитий життям, із вже не рідними різьбами, здається і схожий на 1к62 ( на одному з фото є для порівняння начинка того що на моєму станку  та від 1к62) , але внутрішні деталі більші, тому й вирішив реставрувати те, що є. Розглядав варіант з різцетримачем від 16к20, з конусною посадкою, але отвори для кріплень свердлити ніде, дуже прослаблять конструкцію. Між різцетримачем та кареткою вже стояла пластина приблизно 10мм, плюс ремонти направляйок дали своє, вирішив скористатися цим. Спочатку довів до ладу корпус, розточка отвору під базуючий виступ ( той, що був відпиляний), запресовка бронзової втулки. Фрезеровка опорної площини та розточка цієї втулки за одну установку. Фрезеровка верхньої площини відносно низу. Фрезеровка опорних площин різців. Потім встановивши стандартний різець та закріпивши в патрон конус, підставками вирахував необхідну висоту проставки. Різці меншого розміру підуть вже з підкладками...  В товстий листовий метал вварив бобишку, потім це все відпалилося в пічці. Обробив торець на токарному та просверлив і розточив центральний отвір, під нутромір, такий самий, як і в каретці. Був виточений також і центруючий валик, для збірки. Перед приклеюванням площину каретки обробив на строгальному, для формування площини відносно направляючих. Кріплення на чотири гвинти м8. Нанесений епоксидний клей з пластифікатором, поставлений центруючий валик, затягнуті гвинти ( грань під ключ залишив, потім відрізав), полімеризація пару днів. Далі обкатка на поворотному столу відносно отвору ( центруючий валик видалено), обробка площини літучим різцем на потрібну висоту та обточка центруючого виступу по отвору в різцетримачі. Пришабрювання на фарбу площин різцетримача та каретки. Фіксатор різцетримача був нагільзований поршневим пальцем від якогось мотоцикла ( здається, МТ), потім проточений в центрах із формуванням фіксуючого конусу, 10 градусів. Отвір в різцетримачі також оброблений та притертий саморобним притиром ( не технологічно й вигляд страшний, але як разова акція воно працює), зараз фіксатор ходить плавно по всій довжині. На поворотному столі розточені чотири отвори для фіксаціїї, з попереднім розрахунком їх розположення. Розточував як чисто, виявляється, вони були розташовані не під 90 градусів одне відносно іншого... Каретку відкатав по боковій площині для стартової позиції, потім повернув стіл на 45 градусів, ну і далі по колу, до закінчення роботи. Фіксуючі стаканчики- ст-45, гартовані, обточені потім в розмір з натягом та на та на конус всередині, контроль на фарбу по вже готорому фіксатору. Новий центральний гвинт, посадка з натягом приблизно 0,02мм, зверху затягується гайкою, сама гайка механізму фіксації та повороту не заважає. Для змащування зверху замість оригінальної маслянки різьба м10 крок 1 та пробка з накаткою, простіше відкрутити та крапнути туди мастила з маслянки, аніж воювати з рідною маслянкою... Пружина від клапанів ВАЗу, кільце під рукоятку повороту проточене так, щоб рукоятка стояла в необхідному положенні. При повертанні крутиться плавно ( зазор на центральній втулці дав мінімальний), відмикається для розвороту легко, фіксується наглухо, по індикатору повторяємість позиції є. Фото можуть бути не по порядку...  Можливо, трохи забагато мороки, але результат, думаю, того вартий...