Nik

Не треба енергометра, та "режимах замеров максимальний мощности". У нас є діаметр проволоки, його довжина. Струм який по йому тече нам відомий. Напруга, також, відома. Більше нічого не треба. Тільки калькулятор та олівець. Що правда, ще є закони термодинаміки, але Ви їх непогано підшаманили термоізоляцією. Так що, думаю, у Вас, з термодинамікою, все буде гут. Тепер, слово за технологією. Передбачаю немало запитань, та невирішених загадок. Гуляєва подивіться, ще кого небудь попростіше. Якщо зовсім просто, сюди пишіть, допоможемо. Успішної роботи.

Вы, дуже відповідально підійшли до справи. Тепер, Ваше термічне обладнання буде працювати, також, відповідально. Знімаю капелюха.

Дякую за роз'яснення. А я втупився в нітроцементацію. Так, я зтикався з таким покриттям, в оптиці. Там, дійсно, нанометри. Дуже зносостійка структура. Шкода, що воно таке тоненьке. Якщо воно щільне і не пористе то, взагалі, супер. В машинобудуванні, в парах тертя, потрібно, хоч би 100 мкм. Якби можна було отримати DLC такої товщини, було дуже добре. Ми, в плазмі отримуємо шар, товщиною 150...300 мкм, твердістю, максимум, 1000 од., по Вікерсу. То азот, не карбон. Обладнання дуже дороге і процес не простий.

Це не покриття, це звичайна хіміко-термічна обробка, яка полягає в насиченню поверхневого силою азотом та вуглецем одночасно. Це роблять в закритих ретортах при температурі 860 град., та пускають амміак, та капають керосин. Або вводять ендогаз, який вже містить і вуглець, і азот. Але, після такої процедури сталь твердість не дасть, її треба гартувати. Уявляю, як буде крутити нерівномірно насичені вуглецем і азотом волокна, а з ними і весь корпус годинника, при гартуванні. А, якщо, ті волокна мають між собою проміжки, картина зовсім кепська. Фізику не обдуриш. Після гартування, на поверхні (от, тільки не знаю, чого волокон, чи того всього корпуса-мученика), буде твердість близько 60...64 од по Роквеллу, це, десь, 900 од, по Вікерсу. Все, це максимум, якщо застосовувати спеціальні цементовувані, леговані сталі. Простий чермет, і 50 не дасть. Не можна, навіть, здогадатись, звідкіля може взятись, на цьому корпусі, 3000 одиниць, по Вікерсу. Більше того, в таблицях переводу, навіть таких значень твердості немає. Більше того, це приблизно і є твердість алмазу. Якщо, прилад, для вимірювання твердості Вікерса, оснащений алмазною пірамідкою, виникає питання, як можна виміряти твердість алмазу, алмазним індентором. Якщо чесно, там такого нагородили, що від прочитаного, в голові нормального металознавця, відбувається ланцюговий вибух. Якщо він не вірить в надприродні сили, звісно. А, скло, в годинника, теж, з алмазу. Інакше, воно, ж подряпається?

Молодець. Ви, дуже правильно все зробили. Хоча 2,13 Вт, для поверхневого навантаження, ще не дуже критично, але все рівно краще робити, як краще. Тепер зробите добру теплоізоляцію і вийде чудова піч. Головне не викидайте резісторний блок. Він дуже добре працює, в парі з терморегулятором. Треба, тільки пристосуватись.

Даже оригінальниий годинник. Здогадуюсь, що Ви його обробляли тиском в вакуумі, або другому захисному середовищі. Отримати 3000, по Вікерсу після звичайної нітроцементації, такого не снилося навіть працівникам космічної галузі.

Повністю з Вами згоден. Зрозуміло, що від інструмента вимагають "інстрементове". Але, ніж, теж не іграшка. Тим паче з такими геометричними даними. Тоді, що робити з ножами, які мають невідомі механічні властивості, іржавіють самі по собі з середини, але розмалюванні псевдодамаском і оздоблені всіма прикрасами, які попались під руку. Вішати на ковдру? Здається, ті часи в минулому.

А, якби із таких заготовок зробити лещата, або токарний станок. Цікаво, багато б було бажаючих його придбати?

Доброго вечера. Спочатку розберіться з поняттям "питомий опір". А, якщо не захочете розбиратися, правильно зробите. Гадаю воно Вам не пригодиться. В мене є така пічка і я також, колись, її переробляв. Брав я проволоку трохи товстішу, але це не головне. Головне, що для неї оптимальна потужність 2 кВт. З цього треба відштовхуватись. Я, тут зробив деякі розрахунки і відповідь така. Для того, щоб у вашої проволоки була потужність 2000 вт, Вам потрібна довжина 24,4 м. Мотайте і не думайте ні про який опір. Пічка буде працювати, як годинник, на всіх режимах. Якщо зробити нормальну теплоізоляцію, до 1000 вона грітиме зі свистом. Ще одна порада. Не ставте ніяких керамічних, вони ще звуться карбідкремнієвими нагрівачами. Забудьте про їх існування. Вони нормально працюють, десь, від 900 град. Такий нюанс.

Я зрозумів. Дуже дякую, за пояснення і добрі слова. Але, це загальний підхід. В кожної марки сталі свій хімічний склад. Для того їх і вигадали таку купу, щоб мати різні механічні, хімічні та фізичні властивості в різних ситуаціях. Якщо матеріали складені з різних хімічних елементів, зрозуміло, що у них будуть різні технології ковки, та термічної обробки. А технологія це не тільки температура, та молоток. Тому, якщо ми будемо тут писати правильні, та повні вихідні дані, то матимемо правильні відповіді. Якщо знатимемо марку сталі, та, хоча б, тип ножа, зможемо розібратись, я його зробити і не шаманити. Що, стосується ковки рапіда, та подальшого його гартування, в кустарних умовах, не раджу гаяти на це час, та чудовий матеріал. Х12М, це також стосується. Я, коли дивлюсь, що роблять з Х12М "професійні" ковалі-ножарі, в мене віднімає мову. І, коли їм робиш деякі зауваження, до найгрубіших порушень режимів, вони готові тебе зарізати тим ножем, тому що їх так вчили ще "професійніші" професіонали і вони цих ножів наробили сотні і не було ні одного нарікання(хотів би побачити того "нарікаючого" 💀). Ніякий твердомір "професіоналам" не потрібен, про металографічний мікроскоп, навіть, балакати не хочуть, а від слова карбідна нерівномірність їх тошнить. Боги металу. Не ображайтесь, будь ласка, це до Вас не відноситься.

Так, звичайна лампочка. І світе, і гріє. Беріть, десь 100 вт.

Це, до ливарників. Ми не доводимо сталь до розплаву.

Звичайно, при промисловому виробництві, коли печі штампуються десятками, на них ставлять фехраль. Тоді, на цьому підприємстві виходить суттєва економія грошей. І всі, там, Вам будуть розповідати, що фехраль не уступає ніхрому окрім деяких несуттєвих аспектів. Не любить коливань температури, та деяке інше. Так воно, то так, але є нюанси. Мені декілька разів доводилося ремонтувати печі з фехралевими спіралями. Доки, піч робить, Вам байдуже що там стоїть, на спіралях, головне гріють, як треба, і не перегоряють. Чому ж їм перегорати, коли їх гріють в їхніх температурних інтервалах і не нагружають. От вони лежать собі спокійно і гріють. І всі питають себе, яким чином вони не люблять температурних коливань? Вроді, ми робимо їм такі коливання кожного дня, а вони не горять, не димлять, не вибухають, а лежать і працюють. Стає зрозуміло, коли треба розібрати піч і підладити там якусь поличку, крючок, або замінити під. Коли ви будете діставати ті спіралі, вони тріскаються і розсипаються, як скляні. Це одноразові спіралі, від ремонтау, до ремонту. Тому, перед ремонтом, раджу відразу мотати нові, навіть коли старі лежали та працювали бездоганно. Ніхром працює десятиліттями і знімати та ставити його можна, хоть кожного дня. Тому, я завжди обирав ніхрому. І навіть, на колишньому нашому підприємстві, при будівництві, та ремонті, я завжди наполягав, та ставив ніхром. Якщо, робиш для себе, раджу ніхром. Сушити печі краще всього за допомогою лампочки. Вмикаєш лампочку потрібної потужності, засовуєш в піч і грієш декілька діб.

Повільно охолоджувати деталі краще всього "із піччу". Нагріваєтте деталь в печі, витримуєте і, просто, відключаєте. Можна робити температурні ступені. Це буде дуже повільне, контрольоване охолодження. Можна перенести деталь з нагрівальної печі в піч з більш низькою температурою, наприклад градусів 300, витримати і витягнути на повітря. Прийомів повільного охолодження існує маса. Але, в мене, виникає питання, яка марка сталі, з якою ціллю це робиться. Якщо, це робиться по рекомендації діда з ютуба, то повірте, це цього не варте. Я на цих клоунів уже не можу дивитись. Якщо, по теорії термообробки, потрібно отримати якісь супер властивті, то давайте розбиратись, конкретно, з якою сталлю ми працюємо і що хочемо, від неї, отримати. Чесно кажучи, я поки що не придумав, які супер можливості можна чекати від ножа, в якому роблять попередній відпал з супер повільним охолодженням. Краще б занурились в обробку холодом, чесно кажучи.

Можете взяти сталь 9ХС, 65Г (або любий торсіонний вал). Це, з самих доступних. Термообробка однакова, 860, масло, 200, 2 год. Все рівно, буде обезвуглення, яке для пуансона неприйнятне. Тому, перед термообробкою, було б корисно, залишити пару десяток (на діаметр, а краще, дві пари), а після термообробки їх акуратненько здерти ельбором, як немає шліфувального. Якщо, любите 40Х, можете її зацементувати. Часів 6, 900 град, в пакеті з твердим карбюризатором. Замажите зверху глиною. Потім загартуєте, зразу з цементувального пакету (треба, заздалегідь нав'язати деталі на, бажано, нержавіючу проволоку) і відпуск такий же. 62 одиниці, гарантовано.