Gobano

На барахолці продається 53-й Шаублін з оснасткою, пишіть автору і домовляйтесь

Тут питання інженерної кваліфікації - можна понаварювати раму з невідомої по складу сталі, яку завод виготовив з іржавого металобрухту, не робити ніякої термообробки, потім підігнати всі компоненти і елементи конструкції одне до одного по стандартній китайській методиці за допомогою банану, пластмасової шкільної лінійки і кривого будівельного рівня , гарно пофарбувати щоб блистіло і виглядало "дорого-багато", а в результаті дивуватись - чому воно взагалі не відрізає і ламає різці, а замість рівненького блискучого циліндра при обточуванні виходить анальний мастурбатор з шершавою поверхнею. А можна перед побудовою почитати профільної літератури по опору матеріалів, станкобудуванні, основам термообробки і фінішній доводці, і ліпити не чудо-юдо на кшталт "як з ржавого квадрату, швелера і болгарки зробити настольний токарний" , а цілком продуманий і ні в чому не гірший за пересічний і далекий від ідеалу радянський настольний верстат. Повірте, коли дивишся на учасників і особливо переможців різних конкурсів по хобійній побудові різних металообробних верстатів, які періодично проводяться за кордоном, то бачиш, наскільки може бути чудовим кінцевий варіант, який як мінімум не гірший від заводського. Маю на увазі - заводського не колишнього радянського, ( де ніхто не шабрив тв 16 і нгф, рами виливались з кавернами і різними по товщині правої\лівої стінки, штампом ОТК без реальної перевірки відповідності стандартам, нульовою культурою виробництва і повним нехтуванням ергономікою) а заводського німецького чи швейцарського верстатопрому. Звісно, це все гіганська втрата часу, грошей і зусиль, але для прикладу подивіться що в результаті може вийти

Ви так говорите, ніби кожен має можливість вибрати будь-який станок чи станину від нього. Я б, наприклад, теж не відмовився від жорсткої і компактної станини для побудови верстата під мої потреби, але реальність на превеликий жаль така, що купляєш те, що вдалося знайти, а не те, що хотілося б. Плюс завжди постає питання фінансової сторони - навіть якщо раптом десь в барахолці і появиться необхідний токарний, шанс що за нього будуть просити адекватні гроші - майже нульовий. Тому доводиться купляти те що є, і модифікувати під свої потреби. ТВ 1610ш - шикарний варіант для невеликого токарного, якби знав що вони появляться у продажі, то не брав би ТВ 16 а дочекався б його. Тому автору можу висловити вітання з придбанням цього рідкісного і хорошого в своїй ваговій категорії верстата - навіть без модифікацій він має на порядок жорсткішу станину, ніж класичний ТВ 16 Дубно

До речі, з приводу підняття ПБ пластиною і зміщення її назад - планую аналогічну процедуру на ТВ-16, але рекомендую підкладку робити не у вигляді плоскої пластини, яка в такому варіанті контактуватиме лише невеликою частиною своєї поверхні зі станиною станка (і в станині під місцем контакту є великий виріз плюс пази), а значить площа контакту буде невелика, так от, рекомендую робити підкладку у вигляді Г-подібної форми, яка прилягатиме не тільки до верху станини, а ще й збоку і/або ззаду. В моєму варіанті підкладка планується з охопленням взагалі по двом бокам і ззаду, бо рідну гітару не планую ставити на місце, а отже зад станини можна повністю використовувати під будь-які модифікації. Плюс ця підкладка заходитиме на боки ПБ і кріпитиметься також до неї, збільшуючи площу загального контакту і суттєво посилюючи загальну жорсткість.

А я навпаки - вважаю що ваш підхід є правильним, тобто коли станок реставрується не до оригінального заводського виконання, а з модифікаціями під ваші конкретні цілі і вимоги. Звісно із грамотним підходом, щоб не втрачати по жорсткості конструкції і експлуатаційним характеристикам

Якщо пропозиція ще актуальна, візьму те що залишилось (якщо правильно розумію - верхній ряд і нижня фреза)

Трансформатор ще вільний? Я б з радістю забрав

Попередньо забронюю оптику (позиція 43)

Посилку отримав, дуже дякую!

Візьму решту моторчиків, звісно якщо можна.