Nik

Користувачі
  • Продажи

    6/4,83
  • Покупки

    26/5
  • Публікації

    1 225
  • Зареєстрований

  • Відвідування

  • Діб у лідерах

    29
`

Nik останній раз здобув день на вересня 12 2023

Nik має найбільш улюблений контент!

Репутація

780 Відмінна

11 підписників

Про Nik

  • Звання
    Реєстрація
  • День народження

Персональна інформація

  • Стать
    Мужчина
  • Країна
  • Імʼя користувача
    Микола

Налаштування Барахолки

  • Мінімальна сумма для пропозиції
    0

Відвідувачі профілю

6 617 переглядів профілю
  1. Тоді слід задуматись з якого матеріалу муфель. Навряд чи зі стійкішого, ніж сам фехраль. Якщо фехраль стоїть у вбивчому кисні, вуглець, для нього, пил.
  2. Все буде гаразд. Маємо досвід і з фехраллю. В новій печі працювали років сім. Працювали б і далі, якби не війна. Якщо взяти розповсюджений фехраль Х23Ю5Т, то по хімскладу, він як супернежавійка. Він не буде насичуватись вуглецем, навіть, в пакеті з карбюризатором, або в середовищі газової цементації, або нітроцементації.
  3. Є така речовина "вугілля "БАУ". По суті, це відпрацюваний карбюризатор. Якщо, в ньому нагрівати, під гартування, стальні вироби, не буде ніякого вигорання вуглецю. Техніка нагріву, в цьому вугіллі, не становить ніяких труднощів. Ця технологія працює, десь, до 950. Якщо потрібен захист деталей, при більш високій температурі, замість вугілля "БАУ", можна використовувати чавунну стружку. В цих выпадках, деталу гріються в пакетах, пакети виймаються з печі, з них, майже як із солянки, виймається, заздалегіть підготована деталь і охолоджується. Я, таким займався не раз, коли виходило із ладу обладннання, для гартування в захисній атмосфері (солянка, вакуум).
  4. Це питання я поставив не просто, так. Якщо, гартувати проміж плит Х12М, то ріжуча кромка, при охолодженні матиме трохи другі умови і швидкість охолодження. Та ще і в конверті. Я не хочу говорити, що це критично, але я знаю, яка капризна ця сталь. Тому, після термообробки, треба міряти твердість, саме робочої кромки. Але це нетехнологічно, вона під кутом і, для заміра твердості, треба робити спеціальну підставку. Так що, для того щоб, тут, оцінити якість своєї праці, треба доходити до руди. Інакше, все не має сенсу. Але, ж, ніхто цього не робить і не "париться". Той хто все розуміє, той ховає голову в пісок, тому що піпл хаває. А той хто не розуміє, міряє твердість на рівній площині, яка охолоджувалась проміж плит і була тісно прижата і говорить, що не треба все ускладнювати. Треба.
  5. Тут, ключове слово "необхідної". Знаєте, на ютубі, інколи, люди показують такі чудеса, що здається, це внуки діда-Хотабича. Але, то ютуб. У нас же не ютуб. Не можна обійти закони природи, без Хотабича. Якщо параметри "необхідної" твердісті ввійшли в досягнуту, при охолодженні в конверті, то гут. Але, всі ці приклади дуже конкретні. Кожну деталь треба розглядати індивдуально. Так, як і кожну сталь. Наприклад: Не погоджуюсь. Що Ви скажете про ножову сталь Х12М. З неї роблять, або намагаються робити багато майстрів. Вона не гартується на повітрі, тим паче в пакеті. Не впевнений, що вона рівномірно загартується і проміж обдуваємих плит. Може, тут ключове, що ніхто "не париться"? Тоді, ця тема не актуальна.
  6. Так, все вірно. Ваші вальці, дуже яскравий приклад нашої ситуації. Зі стандартним підходом до технологіїї, з ними сталося те що повинно було статись. Але їх можна виправити, якщо хватить розміру вирівняти їх методом фрезеровки. Тоді, їх треба відпустити 650, 2 години. Фрезернути, по новій. Далі, цементація, по технології вище. Але, гартування - через воду, на масло. Вальці вийдуть чудові.
  7. Саме так. Можна трохи доповнити. Про розмір зерна нам, краще, тут говорити меньше. Це, тема аустенітного розпаду, яка на нормальну людину діє, як дуже сильне снодійне. Тому, перегорнемо цю сторінку. Можна зупинитись більш детально на цементації Ст3, та Сталі 20. В масовій інструментальній промисловості їх цементують, доволі широко. Зазвичай, дешевий ріжучий інструмент, масово, виготовляють із вуглецевої сталі У12. Якщо брати малогабарітні вироби, цей вибір сталі, доволі, прийнятний. Якщо брати крупногабаритний інструмент, то постає питання, навіщо нам робити всю деталь з такого матеріалу, якщо нам потрібна одна ріжуча кромка. Тим паче, при гартуванні на воду його покрутить і, потім, нічого з ним не зробиш. Тому, беруть роблять деталь із Сталі 20, цементують ріжучу кромку, гартують її (наприклад, на ТВЧ) і все виходить як треба. Якщо, взяти великий напилок, зробити його зі Сталі 20, зацементувати поверхню і загартувати його повністю, ми отримаємо напилок, який всередині буде зі Сталі 20 і не матиме ніякої твердості, а на робочих зубцях буде У12, з твердістю, за 60. Окрім того, при гартуванні, його не поведе і він буде значно дешевше, тому що Сталь 20, дешевше ніж У12. Все вигідно і красиво. Але, це в інструментальній промисловості. Так роблять, в усновному, не дуже відповідальний ручний інструмент. В машинобудуванні, так роблять дуже рідко. Звісно, спокуса замінити, дорогі сталі на дешеву цементовану Сталь 20, дуже велика. Але кожен конструктор знає, що така деталь всередині буде мати міцність сирої сталі і не матиме ніякої пружності. Якщо гартовану поверхню, такої деталі, придавити контактно, то вона дасть тріщини, як печиво на дивані. А, в машинобудуванні, кожна деталь є частиною дорогого механізму і конструктор розуміє, що економія на матеріалі однієї деталі може привести до виходу з ладу всього механізму. Втрати будуть набагато більші, ніж економія. В машинобудуванні деталі в рази відповідальніші, ніж ручний інструмент. Коли ми виготовляємо ті чи інші вироби, ми теж спочатку оцінюемо умови роботи наших деталей. Якщо, немає можливості придбання легованої сталі, для цементації, якщо це допустимо умовами роботи, як вихід, можно виготовити деталь із Сталі 20, з подальшою цементацією і гартуванням. В цьому випадку, до технології виготовлення, вцілому, треба підходити досить ретельно. Треба, в готовій деталі, мінімізувати поверхню цементації, до розмірів робочих зон, де вимагається висока твердість. Спочатку треба виготовити деталь з такими попередніми розмірами, щоб після цементаціїї, перед гартуванням, на неробочих поверхнях, шар цементації можна було зняти. Технології цементації треба дотримуватись дуже жорстко. Карбюризатор, тільки ГОСТований. Температурний режим 900...910, час - 0,1 мм/годину. Охолодження в пакеті, на повітрі, до кімнатної температури. Далі, високий відпуск - 650, 5 годин, в тому ж пакеті, що й на цементації. Охолодження, в пакеті, на повітрі. Далі, гартуємо на воду, і низький відпуск, 200 часа, повітря. Потім, кінцева шліфовка, якщо потрібно. Але, все рівно, кожна деталь має індивідуальні особливості і потребує того чи іншого коректування технології.
  8. Це питання має декілька перемінних. - марка цементуємої сталі, - властивості самого деревного вугілля, - технологія, та обладнання. Сталь бажано брати низько, або середньовуглецеву, обов'язково леговану, типу 12ХН3А, 18ХГТ, 20ХГТ і подібні. Вони в марочниках сталей так і звуться - сталі для цементації. Вони всі гартуються на оливу. Не треба брати просту, вуглецеву Ст3, або Сталь 20. Їх треба гартувати на воду і, при гартуванні, гарантовано, матимете проблеми. На крайній випадок, для негабаритних деталей, можно взяти Сталь 45. Цементовану Сталь 45, теж можна гартувати на масло, якщо деталі, діаметром, десь, до 20 мм. Але, все рівно, краще леговані цементовані сталі. З ними, при гартуванні буде все гаразд. Іменно, ці сталі можна гартувати безпосередньо, після цементації, з пакету. Але не висипати в масло, разом з вугіллям. Перед пакуванням на цементацію, деталі треба нав'язати на нержавіючу проволоку, Ф 0.6...1,0 мм, яку треба вивести поверх пакету, щоб було зручно виймати їх з розпеченого пакету, вийнятого з печі. Тоді з рівномірністю, та швидкістю охолодження все буде гаразд. Не забуваємо, що процес гартування відбувається при охолодженні і, саме дотримання технології охолодження, навіть, важливіше ніж процес нагріву. Тому охолодження розігрітих деталей необхідно проводити, як в ганому танці, плавно, пластично без ривків, та смиканини. Деревне вугілля, це не ГОСТований карбюризатор. Ми не маємо ніякої інформації, з чого воно, як виготовлялось і таке інше. Тільки знаємо, що воно запече наш шашлик. Тому, я раджу провести пробну цементацію на пробній деталі, або на зразку-свідку, який має подібні габарити. Свідок треба цементувати годин 10, при температурі 900. Свідок загартувати з пакету і заміряти твердість. Якщо твердість гуд, значить, з насиченням, умовно, все добре. Тоді, на цій деталі, треба зробити шліф і подивитись глибину цементування. Цю глибину розділити на 10 і Ви установите яка швидкість цементації в цьому вугіллі, на вашому обладнанні, і режимі. Вважайте, технологію розроблено. Далі, можете її застосовувати до любих своїх деталей, з данних марок сталей. Але, вугілля змінювати не можна. При зміні вугілля, технологія відпрацьовується по новому. Ні, не вірно. Температура цементації 900...930. Якщо її підвищити, швидкість буде рости дуже значно. Але, дуже сильно виросте зерно сталі. Воно виросте в рази. Це, в рази, знизить механічні властивості сталі. Взагалі, це буде - невиправний брак. Тому, температуру цементації заборонено змінювати за межі 900...930. Технологія, в термообробці, це Констітуція. Не треба чудити з технологією, матимете проблеми. Вміст вуглецю в цементованому шарі залежить, виключно, від властивостей насичуючого середовища, то біш, - карбюризатора. Тому, я раджу, краще, трохо потратитись, та купити мішок, ГОСТованого карбюризатора. Це економна річ. В кожному разі, використовується 80% відробленого карбюризатора (того, що працював у печі прошлого разу) і до нього додається 20% свіжого. Тому, мішка в 10 кг, Вам хватить дуже на довго. В ГОСТованому карбюризаторі швидкість цементації завжди, близько, 0,1 мм. за годину і з ним не треба відпрацьовувати технологію. І, він завжди, вам дасть, близько 1,2% вуглецю в цементованому шарі. Купуй і роби. А, з тим, деревним вугіллям, треба обов'язково проводити експерименти по відпрацьовуванні процеса і, все рівно можна отримати в подальшому якісь фокуси.
  9. Знімаю капелюха. Ваш процес доволі технологічний, хоч і працеємко. Бачу багатенько було потрачено часу, щоб знайти, в даних умовах, розумну достатність. Знімаю капелюха, ще раз. Єдине, щоб я порадив, це дотримання температурного режиму і її контроль, при обробці холодом. На проволочках в Дюарі, як-то не комільфо. Хоч, якщо не тріщить, то піде, по бідності і так. Які сталі так оброблюєте?
  10. В цілому зрозуміло. Я таку практику приміняв вдома, коли треба було робити відпуск більше 350, та щоб запобігти появі окалини. Ще я сипав подріблене вугилля БАУ, а тоді затискував конверт. Допомогало від окалини дуже гарно, десь, до 650. При нагріві, під гартування від такого захисту я відмовлявся принципово, тому що нагріти, то одне, треба ще й рівномірно та швидко охолодити. А з таким конвертом, ні в маслі, ні на повітрі, рівномірного охолодження не вийде і будуть зони з різною швидкістю охолодження, і як наслідок, з різною твердістю. Я, також, вважав, що будуть проблеми і з поводками, а рихтувати гартований ніж, то не для слабонервових. Тож, цей метод захисту, я оминув. Тепер, бачу, що в майбутньому, треба приділити йому увагу, бо підкупає простотою. Я, щиро дякую за інформацію. Вік живи, вік вчись.
  11. На вигляд, дуже непогано. Правда, не збагну, яку фольгу можна застосувати, для захисту від вигорання, при температурі 1050. Мабудь, це і є ті секрети. Технологія охолодження вуглекислим газом і ацетоном, теж працює. Тільки, треба мати добре управління та контроль температурного режиму.
  12. Від здивування, я навіть перечитав це декілька разів. Це повна маячня. По перше, вуглець який "неминуче присутній в атмосфері печі" коли "просочиться" з контейнера, зі швидкістю світла і з великим задоволенням провзаємодіє з киснем і утворить вуглекислий газ. Навіть діти знають що вуглекислий газ дуже активно використовується як захисне середовище, при зварюванні і ще купі процесів, які проходять при високих температурах. По друге, якщо б сталося диво і атомарний вуглець, який "поросочиться" із контейнера, не захоче взаємодіяти з киснем, або кисень десь дінеться (наприклад, піч буде стояти на поверхні Марса), то при стиканні з поверхнею нікеля, або хрома, або ніхрома, він ніяк з ними не прореагує, тому що є хімічні закони, які це підтвержують (не будемо, тут, їх розбирати, бо тоді не вигребемося до ранку). Під поверхню ніхрома, вуглець, також не дифундує тому що це йому не дасть кристалічна решітка цього сплаву. Вона надто щільна, для величезного атома вуглецю, а при температурі цементації заліза, амплітуда коливань атомів нікеля та хрома в своїх решітках ще замала, щоб туди проліз вуглець. По цій же причині, при 900, ще не цементується нержавійка 12Х18Н10Т. Подивіться скільки в ній хрома та нікеля, майже третина. Тому, з неї, Ви зробили свій контейнер. Я не пам'ятаю скільки простояли, в пічі цементації, наші перші нагрівачі, але точно більше 10 років. Цементуйте на здоров'я і не переживайте за нагрівачі. Більше переживайте за дотриманням температурного режиму. Ще можу дати одну пораду. Краще ніж залізна кришка, працює звичайна глина. Після того, як засипете деталі карбюризатором, залиште пару сантиметрів від верху, замісіть тістоподібну глину, але трохи рідкішу і замажте контейнер парою сантиметрів цієї глини. Непогано було б трохи посипати пісочком, та содою. Тоді на повехні шапочки буде скляна плівка, яка затікатиме в тріщини на глині. Це ідеальна технологія, ми так робили до останнього (а робили, ми, серйозні речі). Карбюризатор продається в мішках і не путайте із звичайним дерев'яним вугіллям, хоча і з ним працювати теж можна, з деякими поправками.
  13. Ні, я б так не сказав. Моя, аматорська, СНОЛ, теж, не більше 40ка, на поверхні. Ось, совкова, ПМ-7, так, до 60 нагрівається. Вірніше, нагрівалась. Я її зааматорив і замінив шамотну засипку на каолінову вату. Час розгону скоротився раза в чотири. Температура поверхні стала ледь тепла. Дуже багато електроенергії зекономив на цьому аматррстві.
  14. Ну, плита, там завжди лежить. Тільки, як правило, чавунна. Коли включаєш піч після вихідних, треба часів чотири прождати, доки прогріється та плита, та стабілізується температура робочого простору. Частенько термісти поспішають, та обробляють деталі в недогрітих печах. Потім, мають проблеми з якістю. Добре, коли такі деталі арестує контролер. Якщо їх успіють поставити в агрегат, жди біди. Тоді проблеми буде вигрібати весь завод.