Життєйське філософське питання

[Reiter 452]

Ну раз вже була тема про роботу, то цікаво було би почути думки людей... 

 

Якщо хтось пам'ятає, то років 5 чи 6 тому з великими потугами і за дось велику суму (принаймні для мене) була куплена ділянка мрії з маленьким старезним будиночком (по хорошому під знос). Ділянка близько до центру міста. Га пагорбі, біля річки з краєвидом на цю річку і все місто, за 200 м сосновий ліс. Дійсно ділянка мрії. Були плани зробити мінімальний ремонт в будиночку і за декілька років почати будівництво великого, гарного будинку.... 

А далі як завжди. Все пішло не так як планувалось. Зі старою хатою тільки зачепись. Поміняв вікна, вивів каналізацію, добудував мадесеньку веранду. Стало зрозуміло, що будівництво відкладається. Пішли плани по більш хорошому ремонту в будинку, щоб довше жити. А чим далі в ліс як то кажуть.... За що не зачепись треба переробляти. Далі коронавірус підкосив доходи, далі війна. 

 

Отак і живем далі в зйомній кімнаті. А вже й за дітей давно треба думати. Верстати всі стоять під плівкою законсервовані.... Робити капітальний ремонт того будинку, а поиім зносити економічно не доцільно. Знов повернулись до плану зробити мінімально і переїхати. Але в тому будинку дуже мало місця, про дітей там немає й мови. І гараж - майстерню треба будувати. Грошей як щавжди бракує, особливо зараз... 

 

І ось підвернувся готовий будинок з гаражем. Великий, більш-менш сучасний, з ремонтом. Заходь-живи. З нюансами, звісно, але тим не менше. Звісно, не в такому шикарному місці і без таких шикарних краєвидів. І не такий, як мріялось, але готовий. 

 

І стає питання в тому, що можна продати ту ділянку і купити цей будинок і жити. Можна звісно, попродавати всю техніку, допозичити і купити. Обнулити те, що тядко зтягувалось багато років. Це для того щоб не продавати ділянку в надії на те, що з часом таки зможем там побудувати будинок мрії... 

 

А з іншого боку життя іде і хочеться жити вже, а не все життя будуватись.... 

 

Ось і думаю тепер. Цікаво, що б порадили інші люди? Чи варто відмовлятись від мрії і погоджуватись на менше? 

 

П. С. На фото краєвид з моєї ділянки. 

 

[Stebium1 3 389]

9 годин тому, Reiter написав:

біля річки з краєвидом на цю річку і все місто, за 200 м сосновий ліс. Дійсно ділянка мрії

Строил дом, ставлю крышу, то не так, это не так.

Подходит сосед, брось!

Как только поставиш, через три дня уже не будешь смотреть.

Так и вышло!

До сраки тот краевид, только ноги будешь сбивать на склонах и переживать, что дети на речку рванули без присмотра.

[Karmadon 1 091]

, Stebium1 написав:

...сбивать на склонах и переживать, что дети на речку рванули без присмотра.

 

а ще вітер, комари, мошки, тонкий лід, розлив, жаби...

[Сергій Лавріненко 132]

З якогось боку в майбутньому після війни це буде імідж. Не в кожного є такий краєвид. Приїдуть друзі, знайомі, посидять на терасі з видом на Дніпро. І будуть заздрити. А те що хазяїни вкалували, щоб це було, буде їх мало колихати. Єдине щоб їх заздрість була доброю. 

Будуй і роби. Город з картоплею не головне в житті. 

 

[Reiter 452]

, Karmadon написав:

 

а ще вітер, комари, мошки, тонкий лід, розлив, жаби...

Ну комарів і мошок там нема

[Reiter 452]

, Сергій Лавріненко написав:

З якогось боку в майбутньому після війни це буде імідж. Не в кожного є такий краєвид. Приїдуть друзі, знайомі, посидять на терасі з видом на Дніпро. І будуть заздрити. А те що хазяїни вкалували, щоб це було, буде їх мало колихати. Єдине щоб їх заздрість була доброю. 

Будуй і роби. Город з картоплею не головне в житті. 

 

Та в тому то й справа, шо наразі будуватись можливості немає. Може через пару років з'явиться, а може й не з' явиться. 

 

Більше 10 років переїзджаємо з одного зйомного на інше. Про якісь нормальні умови для життя можна не говорити. Про дітей так само. А вже минув вік Христа.... Чим далі тим час іде швидше.... 

 

От і думаю розміняти ту ділянку на готовий великий будинок, де фактично все готове для життя. Ну так, без краєвидів таких, хоча природа там теж трохи є, далі від центру міста. 

 

Але проскочити етапи іще декількох років життя в поганих умовах, а потім ще пару років будівництва. І це в кращому випадку. 

[gesichtslos 547]

, Reiter написав:

От і думаю розміняти ту ділянку на готовий великий будинок, де фактично все готове для життя. Ну так, без краєвидів таких, хоча природа там теж трохи є, далі від центру міста. 

 

[ttnd3d 1 705]

Ми жили з дружиною в зйомній однокімнатній хрущобі. В 2010 купив кусок будинку. Як то модно зараз говорити - таунхауз. 100 кв м. До осушувального каналу 100 м. Там комарі, жаби, соловї. Перебралися на ПМЖ в ту квартиру в 2014. Вже з 2 дітьми. В ремонт в стилі стіни є то і добре. До сих пір кусками доробляємо. Але то вже своє. Хоть і частина будинку з своїми приколами. 

На той час (2010) це знайшовся єдиний варіант який змогли витягнути по грошах і в інтересному для нас місці. Бо інше що знаходилося або по грошах мимо, або чорти знає де.

Як виходить продати-розміняти і жити вже не тільки для себе - норм. Якщо фантастичним чином зявиться можливість побудуватися там  де хочеться буде супер.

Я так думаю.

[Сергій Лавріненко 132]

Треба розраховувати де буде нормально жити через 10-15 років і вам з жінкою і з дітьми. 

А робота у своєму житлі це робота для себе і робиться вона і краще і швидше. 

Але тобі приймати рішення разом з коханою бо не всі '' совєти'' відповідають дійсності. 

[ig3757 441]

Щось не зовсім розумію: людина купує мот, якісь верстати і бідкається, що немає де жити?! Маючи землю! То може спершу тра про свій кут подбати, а потім все інше? Чи я чогось не так зрозумів?

[Reiter 452]

, ig3757 написав:

Щось не зовсім розумію: людина купує мот, якісь верстати і бідкається, що немає де жити?! Маючи землю! То може спершу тра про свій кут подбати, а потім все інше? Чи я чогось не так зрозумів?

Ввртість мотоцикла не йде в порівняння з вартістю ремонтів чи будівництва. Тим паче це спосіб життя і хоч якогось відпочинку... Жити теж хочеться.... 

 

А верстати стягуються 10 років. І купуються коли підвертаються за "копійки"....  По факту зібрані починаючи від залізяк з прицомки, які продаються і щось купується взамін

[ig3757 441]

1 година тому, Reiter написав:

Ввртість мотоцикла не йде в порівняння з вартістю ремонтів чи будівництва. Тим паче це спосіб життя і хоч якогось відпочинку... Жити теж хочеться.... 

 

А верстати стягуються 10 років. І купуються коли підвертаються за "копійки"....  По факту зібрані починаючи від залізяк з прицомки, які продаються і щось купується взамін

Філософія проста- спершу найнеобхідніше, копійка до копійки, робота на будівництві кожну вільну хвилину. Все інше- пусті балачки... 

[kolish 406]

Не знаючи Вашого фінансового становища важко щось радити.. Дай Бог все наладиться і фінанси підуть угору.. тоді можна будувати... а може бути що будова стане довготривалим тягарем.. Як варіант будувати невеличку на "два кінця" з подальшим переплануванням і добудовою...

[3121 377]

7 годин тому, Reiter написав:

От і думаю розміняти ту ділянку на готовий великий будинок, де фактично все готове для життя.

В прошлый раз такой вариант Вам рекомендовали. Если дозрели, то так и действуйте! Сейчас синица важнее стаи журавлей. На берег речки прокатитесь на мотоцикле полюбоваться закатом или разок-другой посидите у воды в кафе с комфортом. Детей уже давно пора. И не вам, а супруге. Мы вот первого родили, а второго война (2014г) отложила. Сейчас уже понятно, что насовсем. Поэтому не затягивайте это дело. 

[Дядя_Уеф 843]

Сьогодня їхав у трамваї до франції. Зайшла сім"я: Батько, мати і шестеро дітей. у трамваї зразу завоняло. Вони були усі чумазі з кучерявими купами на голові, усі окрім батька. Вони були дуже живі, але не дуже щумні. Я їм , чесно кажучі трохи заздрів. Здається це були роми, але не точно.

[Reiter 452]

2 години тому, ig3757 написав:

копійка до копійки, робота на будівництві кожну вільну хвилину.

Чесно кажучи, чим далі тим така перспектива все менше подобається. Не хочеться молодість так провести. За своє життя вже скільки було ремонтів, переїздів та іншого, що вже просто втомило. Хочеться вже просто жити

[Reiter 452]

, 3121 написав:

В прошлый раз такой вариант Вам рекомендовали. Если дозрели, то так и действуйте! Сейчас синица важнее стаи журавлей. На берег речки прокатитесь на мотоцикле полюбоваться закатом или разок-другой посидите у воды в кафе с комфортом. Детей уже давно пора. И не вам, а супруге. Мы вот первого родили, а второго война (2014г) отложила. Сейчас уже понятно, что насовсем. Поэтому не затягивайте это дело. 

Скоріше всього оберу цей варіант. Бо життя проходить дуже швидко... Вже й так з дітьми запізнюємось... 

[ig3757 441]

, Reiter написав:

Чесно кажучи, чим далі тим така перспектива все менше подобається. Не хочеться молодість так провести. За своє життя вже скільки було ремонтів, переїздів та іншого, що вже просто втомило. Хочеться вже просто жити

Ну да, все і відразу... Тоді яких же порад Вам треба? Ну то Вам жити... Але є ті, хто будує своє майбутне, рік, два, п'ять, а є які знайдуть сотню причин щоб того майбутнього не було. Якось так.

[Reiter 452]

, ig3757 написав:

Ну да, все і відразу... Тоді яких же порад Вам треба? Ну то Вам жити... Але є ті, хто будує своє майбутне, рік, два, п'ять, а є які знайдуть сотню причин щоб того майбутнього не було. Якось так.

Ага, все і зразу Майбутнє будуємо вже 12 років. 7 переїздів, життя в спартанських умовах, робота, робота, робота. Купа спроб зробити свій бізнес, поки хоч щось почало виходити, кредити, продаж всього що можна щоб вкласти далі. Роки безвилазної роботи, коли відмовляєш собі абсолютно в усьому і навіть нікого не бачиш. Це вже останні роки перед війною вдалося вийти хоч трошечки на якісь доходи (хоч і досі є купа боргів), купити собі ті нещасні мотоцикли. А та ж ділянка купувалась частково в кредит. Машина досі в лізингу, ще виплачується. Тому не знаючи що і як не треба судити по декількох речах, які кидаються в очі. 

[ig3757 441]

Ой, та ладно. Питаєте порад- Вам вже на кілька сторінок накидали. Коли мене приперло (перебудова, лихі 90 коли втратив все, що за 8років надважкою працею заробив, криза) кілька разів довелося майже з нуля починати і нічого, не помер, і сім'ю витягнув. І зараз вилізу якщо не вб'ють ...

[Stebium1 3 389]

13 години тому, ig3757 написав:

Філософія проста- спершу найнеобхідніше, копійка до копійки, робота на будівництві кожну вільну хвилину. Все інше- пусті балачки...

Когда то именно так и поступил... жить начал после полста... а не прошла ли жизнь мимо меня?!

 

[ig3757 441]

, Stebium1 написав:

Когда то именно так и поступил... жить начал после полста... а не прошла ли жизнь мимо меня?!

 

Ну а хто це за нас повинен був робити? Звісно, можно з молоду гуляти, але що ж буде потім? Це якщо не мажор і батько не олігарх.😊Я хоч трохи зробив базу для дітей. 

[kolish 406]

тут потрібно міру знати... щоб встаючи на ноги їх не протягнути... в нас в містечку в кожні треті сімї , (якщо не більше) хтось в Європі на заробітках... Є заробітчани які  знаходять час і на себе, на сімю і встигають щось заробити і придбати.Забезпечити собі якись дохід на старість (бізнес,нерухомість під здачу, улюблена справа) ... А є ті хто паше там ,але не вкладає в якись дохід тут, хоча б пасивний, не кажу вже про бізнес.. А вкладає а євроремонти, бруківку, ковані забори, квартиру дітям, а потім там ремонт  а потім старість, онко, чи просто організм не витримує... і вже нічого не потрібно... і діти виросли без батьків, і внуків не побавив.. нажаль.. і таких випадків багато... 

[Kardan 169]

21 година тому, ig3757 написав:

Філософія проста- спершу найнеобхідніше, копійка до копійки, робота на будівництві кожну вільну хвилину. Все інше- пусті балачки... 

Ага,а потім немає коли жити...Всьому свій час,але коли з"являється можливість купити,то вже або не хочеться,або здоров"я не дозволяє. В тому і щастя,коли людина може поєднати і правильно вибудувати пріоритети.

[Войциг 39]

Свого часу шукали будинок, їздили дивитись. Та от друзі які вже мали досвід сказали мудру річ, великий будинок не потрібен, будете заходити туди лише відпочивати... Так і сталося... Купили краєвиди.... Нещодавно померла жінкіна мати, і залишився нам будинок на чотири кімнати, і цього нам забагато, розуміємо що двох кімнат було б за карі очі... Воно й опалювати дешевше.... Ну то мої думки...